Йоган Дитч
Травень 2006

Образи тоталітаризму в Україні

У своєму впливовому дослідженні тоталітаризму, написаному наприкінці 1950-х років, Ганна Арендт зазначила: «Ніщо не характеризує краще суть тоталітарних рухів загалом і славу їхніх лідерів зокрема, ніж неймовірна швидкість, із якою вони забуваються, і та неймовірна легкість, із якою вони можуть бути замінені». Сьогодні нам кортить назвати таке судження наївним. Але слід пам’ятати, що Арендт дійшла такого висновку в конкретний історичний момент, коли було гостро викрито і диктатуру Гітлера, і диктаторське правління Сталіна. Наприкінці 1940-х років відбувся Нюрнберзький судовий процес над найвищими нацистськими посадовцями й офіцерами, а Хрущов, хоч і не засудив, проте різко розкритикував Сталіна у своїй таємній доповіді 1956 року.

Побутує думка, що поняття «тоталітаризм» – головно порівняльне. Карл Дойч наполягав, що найкраще воно надається на те, «щоб наголосити на певних спільних рисах фашистського та комуністичного однопартійного правління». Йому йшлося про новий вид політичної системи, зосередженої на штучно створеному культі лідера. Проте для Джорджа Кенана «в кожному разі [не було] кращих прикладів, ніж Німеччина та Росія». І хоча науковці сперечаються, чи є потреба в цьому понятті й чи не надто це поверхово – порівнювати нацистську Німеччину та Совєтський Союз, тоталітаризм таки став синонімом до нацизму та сталінізму. Ба більше: тоталітарні режими тісно пов’язують їх із терором, а часто й зводять до нього.

Безсумнівно, терор – важливий складник обох тоталітарних режимів в аналізі, що його зробила Арендт – був одним із найпомітніших аспектів двох найбільших боєнь XX століття. Насправді жодна інша особливість нацистського та сталіністського режимів не привернула стільки уваги науковців і не стала предметом такої великої кількости досліджень. Арендт стверджувала, що терор, який практикували обидва тоталітарні режими, не слід уважати за простий симптом тиранічного врядування; він радше посів місце законів. Терор «покликаний» утілити «закон руху історії чи природи». Його мета полягала «в забезпеченні силам природи чи історії вільної течії крізь людство, без перешкод із боку якихось спонтанних людських дій».

Очевидно, що сьогодні саме Голокост уважають за уособлення нацистського терору, і тому на ньому зосереджено безпрецедентну увагу не тільки науковців, але й політиків, журналістів і громадськости загалом. На початку цього століття шведський прем’єр-міністр зініціював проведення Стокгольмського міжнародного симпозіюму з проблем Голокосту, на який прибули науковці та високі посадовці з усього світу. Серед них був і тогочасний прем’єр-міністр України Віктор Ющенко. Ющенко заявив, що Голокост справді був трагедією світового масштабу, що «мільйони українців пройшли через усі кола пекла Голокосту» і що Бабин яр став трагедією не лише для українських євреїв, а й для всього українського народу. Що важливіше, Ющенко зазначив, що українці «аж надто добре знали, що таке геноцид», бо самі зазнали його під час голоду 1932–1933 років.

Для українців терор обох тоталітарних систем був не просто «абстрактним» уроком. Він спустошив Україну. Спочатку колективізація та розкуркулення, організаторами яких були більшовики, спричинили масовий голод 1932–1933 років, а менш ніж за десять років німецькі нацисти розпочали в Україні та прилеглих територіях перший етап «остаточного розв’язання». З погляду традиційної науки, до цих двох геноцидів спричинилися унікальні історичні обставини, тобто знання про них ми отримуємо з унікальних і неповторних подій. Згідно з такою позицією, нацизм, сталінізм і наслідки обох систем є цілком різними явищами, що їх породили різні типи суспільних умов. Проте Ющенко вважав за доречне та доцільне співвіднести, зіставити й пов’язати ці два випадки тоталітарного терору.

На відміну від ідеалізованого погляду, поширеного в традиційній науці, історичне мислення є фактично метафоричною операцією. Успішне тлумачення минулого пов’язує і зводить його зміст до вже знаної історії....

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!