Галя Койнаш
Грудень 2011

Один незгодний голос

Понад пів століття тому, на початку 1950‑х років, психолог Соломон Аш поставив серію наукових експериментів, щоби визначити, якою мірою впливає на людську поведінку чужа думка. Результати приголомшили самого дослідника. Тест був простий: вибрати на картці з‑ поміж трьох різних відрізків один, що дорівнює відрізкові, накресленому на другій картці. На самоті з експериментатором всі учасники досліду безпомилково вказували потрібний відрізок. Та коли кожного з них дослідник долучав до групи з сімох своїх помічників, які, вдаючи таких самих учасників експерименту, одностайно давали неправильну відповідь, 75 відсотків справжніх піддослідних бодай раз, а 25 відсотків – систематично віддавали перевагу думці гру- пи, а не власним очам. Без жодного примусу й терору, навіть без тиску чиєїсь авторитетної оцінки люди виявляли безмежну готовність підлаштуватися під загальну думку. Два плюс два дорівнює п’ять? – Як скажете. Сонце обертається навколо Землі? – Хай буде так.

Можна не сумніватися: ті, хто відверто чи потай намагаються маніпулювати людською поведінкою, пильно вивчають її закономірності. Варто виявити пильність і тим, хто не бажає стати маріонеткою в руках ляльководів. Слід зазначити, що в експерименті Соломона Аша навіть один «незгодний голос» значно збільшив імовірність того, що випробуваний покладеться не на оцінку групи, а на власні очі.

Кожен має голос і кожен має вибір. І може – допоки це його безпосередньо не торкається – мовчки споглядати систематичне винищення судової незалежности, дедалі частіші репресивні заходи проти мирних протестів, проти людей, що обстоюють соціяльно-економічні чи інші права. Заплющувати очі на причетність прокуратури, силових структур і – найстрашніше – судів до політичних розправ. Миритися з вибірковими кримінальними переслідуваннями, вважаючи їх чинником політичної боротьби, яка, мовляв, ніколи не відзначалася чистотою. Цитувати з гнівним патосом відомі слова Мартина Німелера про те, як він мовчав, коли прийшли по комуністів, бо не був комуністом, коли прийшли по євреїв, бо й євреєм не був, – а самі мовчимо й далі.

Але така поведінка потребує самовиправдання: надто прикро усвідомлювати свою слабкість, свій страх перед загрозою опинитися без праці або й зазнати чогось гіршого. І лукава свідомість починає шукати причини, які виправдають мовчанку. Їх можна вигадати, самому звинувачуючи переслідуваних або ставлячи під сумнів чистоту мотивації тих людей, що закликають до протестів. Хіба особа, чиї права тепер порушено, сама, бувши при владі, не порушувала чужих прав? Порушувала, та ще й як! Принаймні, нічого не зробила, щоби змінити систему судочинства, – сама винна!

Така «кармічна логіка» зручна тим, що звільняє від обов’язку реаґувати на беззаконня.

Нинішній режим не заперечує европейського вибору відверто. Але його декларації про демократію таверховенство права такі ж порожні йкон’юнктурні, як пам’ятні з радянських часів заклики до миру чи до єднання пролетарів. Знахабніла правляча верхівка демонтує зародки розподілу влади та незалежного правосуддя,а громадяни спостерігають майже без протесту, бо що їм те незалежне правосуддя, якого вони на власні очі ніколи не бачили?

Тому анітрохи не втратили актуальности слова з давнього і знаменитого есею Вацлава Гавела «Сила безсилих»:

тільки поверховий погляд уможливлює – і то лише приблизно поділ суспільства на правлячихі гноблених. <…> У посттоталітарній системі межа цього конфлікту проходить de facto через кожну людину, бо кожен по-своєму є її жертвою й опорою.

Коли в грудні 2011 року Чехія та весь світ прощалися з людиною, чий незгодний голос допоміг змінити обличчя Европи, серед сотень тисяч людей, яких зібрала в центрі Праги звістка про смерть Вацлава Гавела, чимало було молодих. Одна дівчина, пояснюючи журналістові, чому вона сюди прийшла, сказала: завдяки Гавелові для неї та її покоління репресії та несвобода стали тільки частиною історії.

В Україні цього не скажеш. Утім...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!