Листопад 2010

Орієнтації українських медій: синдром Ляшка

 

Однією з найрезонансніших медія-подій жовтня 2010 року стало оприлюднення давнього (1993 року) відеозапису допиту теперішнього народного депутата, а тоді дрібного чиновника Олега Ляшка. На допиті молодий Ляшко зізнався в інтимному зв’язку з іншим чоловіком, зумовленому, зокрема, міркуваннями особистої вигоди. Українські засоби масової інформації заходилися таврувати депутата-розпусника і прогнозувати його політичні перспективи; хтось почав гадати, чи є плівки автентичними, чи ні; хтось спромігся на узагальнення щодо «їхніх (депутатських) звичаїв» – ото й усе. І це є симптомом тяжкої хвороби українських ЗМІ, яку неможливо пояснити лише зовнішніми чинниками, – утисками свободи слова. Це, власне, внутрішній чинник, який полегшує нинішній владі утискати свободу слова.

Мене як громадянина дуже мало цікавить сексуальна орієнтація пана Ляшка та форми її вираження – зокрема й меркантильні. Це – його приватне життя, яке не зачіпає моїх громадянських прав та законних інтересів, і хай він у вільний від виконання службових обов’язків час сам розв’язує свої приватні проблеми.

Мене як громадянина цікавить зовсім інше. Рік тому народний депутат України Олег Ляшко нахвалявся подати судовий позов проти тодішнього президента України Віктора Ющенка. Підставою було те, що Ющенко згадав Ляшкове ім’я серед політиків, які в минулому мали серйозні проблеми з законом. Тоді народний депутат стверджував: він мав ці проблеми винятково через те, що був головним редактором опозиційної до Леоніда Кучми газети «Політика», а потім «Свобода». Отож зі слів Ляшка виходило: Віктор Ющенко – такий самий душитель демократії, як і його попередник на президентській посаді. Принагідно варто зазначити: попри те, що Кучма своїми діями завдав йому незрівнянно більшої шкоди, ніж Ющенко своїми словами, Ляшкові, який замалим не ототожнює їх обох, позиватися до Кучми на думку так і не спало. Хоча як фаховий юрист він мусив би знати: зважаючи на фактичну неможливість оскаржити дії влади під час президентства Кучми, будь-який суд почав би відлічувати термін позовної давности від часу зміни президента.

Тоді, торік, більшість демократичних медій Ляшка підтримала. «Пришивання йому політичної статті» стало ще одним звинуваченням на адресу Ющенка, ще одним буцімто доказом його буцімто недемократичности й нешляхетности. Скільки гніву вихлюпнули тоді медії на президента, скільки зневаги!

А тепер, із появою записів допиту, й без того багатьом відомий секрет став загальним надбанням: Ляшко мав-таки проблеми з законом задовго до того, як став головним редактором «Політики» й узагалі журналістом. А отже, погрожуючи Ющенкові судом, він блефував. Але сьогоднішні медії на це уваги не звертають. Не нагадують про це, не підкреслюють. Їх цікавить сексуальна орієнтація. А що було хай навіть рік тому, те минуло незворотно. В інтерв’ю «Українській правді» Ляшко стверджував: той давній допит був насправді пов’язаний із його журналістською діяльністю, а він тоді був в’язнем сумління. Шановне й авторитетне видання, оприлюднивши це інтерв’ю, навіть побіжно не згадало: 1993 року президентом України був іще Леонід Кравчук, і про жодні утиски журналістів тоді насправді й близько не йшлося. Автори інтерв’ю навіть не поцікавилися: у якому сміливому виданні працював тоді Ляшко?

Недаремно ж так досі й не став предметом обговорення в українських медіях дивний факт. 2005 року Юлія Тимошенко звинуватила Віктора Ющенка у потуранні «любим друзям», які щосили зловживали владою. Підкреслю: у зловживаннях звинувачували «любих друзів», Ющенка – лише в потуранні їм. Минуло три-чотири роки, й усі «любі друзі» ввійшли до оточення самої Тимошенко. Про їхні зловживання, справжні чи вдавані, вона більше ніколи не згадувала. Єдиним обвинуваченим у тій історії залишився сам Ющенко. Ані тоді, ані згодом медії не звернули на цей факт належної уваги, й у громадській думці Ющенко так і залишився ледь не покровителем шахраїв. Те саме відбулось і в історії з Ляшком: громадськість...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!