Оксана Купер
Грудень 2017

Особисті історії мають значення

Ця фраза із перформансу-драми «Східно-західна вулиця. Пісня добра і зла» зачіпає за живе. На сцені – великий вертикальний екран, пюпітр, фортепіяно і двоє оповідачів. Британський юрист-міжнародник Філіп Сендс, чия книжка «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова» стала основою для перформансу, і німецька кіноакторка Катя Риман розпочинають свою «пісню» розповіддю про судовий процес у Нюрнберґу, «Велику акцію» та персональні історії, що сформували майбутнє міжнародного права.

У центрі уваги – постаті по обидва боки «добра і зла»: генерал-ґубернатор окупованої Польщі, адвокат диктатора Ганс Франк на лаві підсудних та двоє юристів, Герш Лаутерпахт і Рафаель Лемкін – консультанти із боку обвинувачення. Усі троє – правники за освітою, пов’язані поміж собою не лише нормою закону і трибуналом, а й містом Лева: Лаутерпахт та Лемкін студіювали там право у місцевому університеті Яна Казимира; а Франк перебував у місті в серпні 1942 року як голова нацистської адміністрації, і саме за його наказом там відбувалися численні вбивства.

Розповідь на два голоси складається із дев’яти частин, передмови та епілогу, які влучно поєднують поміж собою музичні інтермедії у виконанні французьких піяніста Ґійома де Шасі та співака Лорана Наурі за режисури британки Ніни Бразьєр. У супроводі тексту від оповідачів на екрані час від часу з’являються зображення, які емоційно підживлюють глядача: архівні матеріяли, старі панорами Львова та людей цього міста.

Така драматургія чимось нагадує спогади старця-очевидця, який поступово ділиться призабутими згадками про місця, постаті й обставини, які передували формуванню його особистості. Розповідь оповідачів виразно підкреслює музика: від Баха та Бетговена до Прокоф’єва, Рахманінова і навіть Леонарда Коена. Герої перформансу в прямому сенсі «думають музикою», яка, хоч як парадоксально, у дивний спосіб єднає героїв по обидва боки судової зали: «Помилуй мене» зі «Страстей за Матвієм» слухають і Герш Лаутерпахт, і підсудний Ганс Франк.

Під овації залу/ Зліва праворуч: Філіп Сендс, Ніна Бразьєр, Емануель Акс, Лоран Наурі, Катя Риман, Ґійом де Шасі

Кожен елемент перформансу несе емоційну напругу. Минає лише декілька хвилин – і Франк, ідеолог ґета і розпізнавальних знаків для євреїв, визнає на допиті власну відповідальність за вбивства євреїв і каже, що «Німеччину заплямовано на тисячу років», а вже за кілька секунд бачимо незгоду із цим його сусідів на лаві підсудних, іще кілька секунд – і вирок виконано. Головний конфлікт вистави – це протистояння двох правових концепцій злочинів: злочини проти окремої людини (злочини проти людяности) чи злочини проти групи осіб (геноцид)?! Незабаром глядач дізнається, що Лаутерпахтову ідею візьмуть на озброєння і дії нацистів в обвинувальному вироку запишуть як «злочини проти людяности». Концепцію Лемкіна вповні буде зреалізовано аж через п’ятдесят років, коли буде створено Міжнародний кримінальний суд.

***

Філіп Сендс на сцені не лише цитує учасників Нюрнберґа, а й розповідає про кропіткий процес «збирання» цієї історії в єдине ціле та деталізує зв’язок її героїв зі Львовом. На перший погляд, це розповідь про місця та людей, які вивчали юриспруденцію у цьому місті і згодом стали авторами концепцій про права людини, геноцид, злочини проти людяности, тим самим змінивши міжнародне право.

Філіп Сендс читає уривок із власної книжки у Жовкві, де народився Герш Лаутерпахт, на місці масового вбивства євреїв 1943 року. У книжці він пише, зокрема, і про ці події

Так, Львів/Лемберґ, безумовно, перебуває в центрі перформансу. Втім, чи саме місто тут є позитивним героєм? Історики стверджують, що до початку Другої світової війни єврейське населення Жовкви становило 45 % від усіх мешканців, тоді як Львова – 30 %. І хоча під час воєнних дій місто майже не було зруйновано (воно збереглося на 90 %), проте «у місті було зруйновано багато життів»... Виявляється, прабабуся юриста і письменника походить із Жовкви, як і родина Лаутерпахта. Герш Лаутерпахт, Рафаель Лемкін і дідусь Сендса в різний час виїхали з міста Лева, але їхні родини залишилися і стали жертвами нацистських ґет. Герш Лаутерпахт опиниться у Лондоні і уже згодом його син стане університетським викладачем Філіпа Сендса. Усі ці лінії перетинаються у перформансі.

У вересні цього року на відкритті Конґресу ПЕН-клубу у Львові Філіп Сендс сказав: «Життя окремих людей, місця і особисті історії мають величезне значення і важливий вплив на історичні процеси». Перформанс-драма «Східно-західна вулиця. Пісня добра і зла» – це розмова про пам’ять поколінь та особисте минуле, де родинна історія тісно переплітається зі світовою.

Спеціяльний гість на львівській постановці — піяніст, володар семи «Ґреммі» Емануель Акс. Цей виступ став для нього своєрідним поверненням до міста, де він народився та здобув першу музичну освіту

Авторка фото Ірина Середа/Надано прес-службою Центру міської історії

Матеріял підготовано за результатами програми «Права, правосуддя і пам’яті міста» Центру міської історії Центрально-Східної Европи (Львів, 9–11 листопада).

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!