Олексій Зарецький
Жовтень 2010

Пам'яті мовознавця

Знавець мови Леся Ставицька була типовою киянкою, хоча цілком урбаністичною людиною вважати її не можна: дитиною вона подовгу жила у бабусі в селі на Полтавщині. У Київському педагогічному інституті, що його вона закінчила 1983 року, філологічний вишкіл, треба визнати, не мав достатнього наукового рівня (Леся Олексіївна згадувала, що він і не викликав у ній наукових зацікавлень), але вона таки виросла на надзвичайно ерудованого мовознавця, навіть більше: стала видатним ученим-гуманітарем. Велику роль у тому відіграла родина – зокрема її батько, інтеліґент-шістдесятник і визначний літературознавець Олекса Феодосійович Ставицький. Вимогливо, навіть із жорсткою настирливістю батько наполягав, щоби дочка, яка за розподілом викладала в середній школі №237 на Харківському масиві, готувалася в аспірантуру. 1984 року Леся Ставицька стала аспіранткою Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Академії наук УРСР, директором якого був тоді академік Віталій Русанівський, і там, на Грушевського, 4, захистила 1987 року кандидатську дисертацію і працювала все подальше життя.

На хвилі настроїв кінця 1980-х – початку 1990-х було створено Інститут української мови: його утворила частина відділів Інституту мовознавства, що їх виокремив Русанівський, який був тоді впливовим і цілком контролював ситуацію. У новоствореному інституті Леся Олексіївна працювала у відділі стилістики і культури мови; там-таки 1995 року захистила докторську дисертацію. Коли 1998 року директором Інституту став Василь Німчук, кадрові ротації між двома спорідненими інститутами звільнили в Інституті української мови місце завідувача відділу соціолінґвістики. Німчук запропонував його Лесі Ставицькій. На кінець року вона перебрала нові обов’язки і, власне, створила новий відділ.

Адміністративні обов’язки не були надто обтяжливі: відділ був нечисельний, спеціяльних соціолінґвістичних досліджень на замовлення державних чи громадських структур він не провадив. Його завідувачка, один із наймолодших докторів наук у гуманітарній сфері, відзначалася не лише інтелектуальною та науковою сміливістю, а й винятковою енергією та працездатністю: постійно брала участь у наукових конференціях, знаходила час виступати опонентом, ретельно готувалася до численних виступів у ЗМІ, які розмивали деякі провінційні стереотипні уявлення про функціонування української мови. Працювала головно за своїми науковими планами; зокрема, підготувала сім кандидатів наук.

2003 року вона випустила у світ, започаткувавши цим плідний період співробітництва з видавництвом «Критика», «Короткий словник жарґонної лексики української мови». То була подія. Можна без перебільшень сказати – наступного дня Леся Ставицька прокинулася знаменитою людиною. Раніші її праці – монографії «Естетика слова в українській поезії 10–30-х рр. XX ст.», «Короткий російсько-український словник контрастивної лексики» (у співавторстві з Катериною Ленець) одразу стали нейтральним тлом її наукової діяльности.

Продовжуючи цикл досліджень у жарґонології, Леся Ставицька 2006 року скористалася поважною стипендією Євгена та Деймел Шклярів Гарвардського наукового інституту й підготувала словник із великою вступною теоретичною статтею «Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників». Нова хвиля популярности, яку він приніс авторці, навіть приховала від читачів друге, вже з іншою назвою («Український жарґон. Словник») і ґрунтовно доповнене та перероблене видання словника жарґону та монографію «Арґо, жарґон, сленґ: Соціяльна диференціяція української мови» – обидві книжки вийшли у «Критиці» 2005 року.

Це були праці, піонерські у власне науковому сенсі, а також надзвичайно актуальні у суспільному житті: я не сумніваюся у цілковитій релевантності результатів одного з читацько-експертних...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!