Михайло Красиков
Березень 2004

Параісторичне значення фольклору

Олександр Галенко, «Сороміцька історія», Критика, 2003, ч. 9.

Юрій Мосенкіс, «Работоргівля як прототип весільного обряду», Критика, 2003, ч. 11.

Завжди цікаво читати історичні праці, де аналізовано фольклорні твори: тебе може очікувати відкриття, що, наприклад, не тільки Ілля Муромець, а й Змій-Тугарин і навіть Соловей-розбійник – це лише трошки гіперболізоване зображення цілком реальних історичних осіб, із певними датами народження та смерти. Однак чи варто забувати, що фольклор – це художня історія, паралельна історія, параісторія, якщо хочете. Навіть так звані «історичні пісні» – насправді аісторичні, й Іван Грізний у цих творах – зовсім не реальний правитель Московської держави.

Факт – кумир історика, а для авторів фольклорних творів він – лише поштовх для висловлювання заповітних мрій, почуттів, сподівань. Що точніше відображає дійсність – правда факту чи правда художнього образу – давнє та спірне питання. Проте здається безспірним: історик мусить поводитися з фольклорними творами дуже обережно, розуміючи всю міру умовности того, про що йдеться, і не поспішати з висновками.

Стаття Олександра Галенка «Сороміцька історія» вельми цікава як широтою охопленого матеріялу, так і сміливістю підходу до питання про работоргівлю як такий собі бренд, таку собі улюблену справу давніх слов’ян, що обумовила начебто і їхне наймення.

Власне, розгорнутий відгук мовознавця та культуролога Юрія Мосенкіса («Критика», 2003, ч. 11) вніс серйозні корективи до запропонованої концепції. Тому повторюватися не будемо, а зупинимося лише на одному розділі, де Галенко наводить пісню «Наїхали купці з Холма», що її співали у першу шлюбну ніч, одразу після того, як молодий стуком у двері комори сповіщав про здійснення дефлорації дружини:

Наїхали купці з Холма,

А питали: по чому вовна?

Чорна вовна –

По червоному сповна,

А білая вовна –

По золотому сповна.

Руно на руно клали,

В середині дірки шукали.

Тицю-тицю у білу вовницю,

Утрапили червону криницю.

Без проблем розкодувавши досить прозорий текст, автор робить несподіваний висновок: «Якісь асоціяції із женихом були б виправдані, якби про купців не говорилося у множині. Отже, залишається розуміти купців як їх названо, а враховуючи їхній товар і дії – работоргівцями». І далі пішов ланцюжок «разючих» доказів того, що Холм – це Новгород, а ніяк не добре відомий західним українцям (а саме на заході України, скоріш за все, записано цей текст) Холм, оскільки, бачте, «про якусь особливу роль польського міста Хелм (Холм) у работоргівлі нічого не відомо...». З таким же успіхом, прочитавши текст весільної пісні:

Гойна да гойна!

Що в Краковє война:

Усє дзєвки яловіци,

Только єдна дойна1, –

можна «серйозно» досліджувати питання: а про яку, власне, війну йде мова?

Та чи варто обрядові тексти, що були створені для відповідного ритуалу й оспівували певну подію, виривати з контексту задля підтвердження думок про нашу «сороміцьку історію»?

Пана історика збила з пантелику множина. І дарма. Пісня описує процес коїтусу, і, вибачте, це не груповий секс і аж ніяк не насильство купчиків. А до работоргівлі це взагалі не має ніякого стосунку. І з Холма чи не з...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!