Гіроакі Куромія
Листопад 2008

Переосмислений Голодомор

Голод 1932–1933 років у СССР (відомий як Голодомор) є складною історичною подією, що викликала жваві дискусії. Нещодавня публікація Роберта Дейвіса та Стивена Віткрофта (2004) поновила їх, а Майкл Елман і Марк Тауґер ретельно вивчили монографію та представили свій критичний погляд. Майже не залишилося сумнівів, що голод був штучним, згідно з відомою тезою Амартії Сена про те, що голод не виникає в умовах демократії: за голод у сучасному світі відповідають політики, й голод 1932–1933 років не є винятком. Тауґер наголошує, що врожай 1932 року був дуже малий, навіть значно менший, ніж подають більшість дослідників, однак це не усуває можливости штучної природи голоду: якби совєтська влада хотіла прийняти закордонну допомогу або змінила торгові пріоритети, його можна було мінімалізувати або й уникнути. Розглядаючи питання, чи вважати Голодомор геноцидом, Елман наполягає, що, врешті, все залежить від означення геноциду: якщо прийняти його широке трактування (Сталін «знав або мав знати» про наслідки своєї аґрарної політики), Голодомор був геноцидом, а разом із ним геноцидом були атлантична работоргівля, атомна бомба на Наґасакі, економічні санкції 1990-х проти Іраку та багато іншого.

Залишаються три запитання. По-перше, чи мав Сталін намір убити мільйони людей, іншими словами, чи був голод заздалегідь продуманим масовим убивством? (Якщо відповідь ствердна, то голод підпаде під дещо вужче значення геноциду.) По-друге, чи було метою Сталіна винищення саме етнічних українців, іншими словами, чи був голод етнічним геноцидом? По-третє, чи можна зрозуміти Голодомор поза міжнародним контекстом? Ці три питання розглянуто в есеї.

Навмисність

Сталін та інші більшовицькі лідери не відкидали вбивства як такого. Вони вірили у «класову боротьбу» проти ворогів і справді жили на «полях битви» впродовж громадянської війни. Політбюро санкціонувало страту численних політичних ворогів у відносно мирних 1920-х роках і пізніше, а також численні вбивства, пов’язані з колективізацією та розкуркуленням. Сталін, Молотов та інші партійні очільники підписували безліч наказів про страту в часи Великого Терору (1937–1938). Характерно, що Вячеслав Молотов, Сталінова права рука, не приховуючи, що підписував смертні вироки незчисленній кількості совєтських громадян у 1937–1938 роках, аж до смерти заперечував саме існування «імперіалістичного» таємного протоколу Пакту про ненапад із нацистською Німеччиною 1939 року. Тож не буде дивним, якщо виявиться, що Сталін і його прибічники заморили голодом силу-силенну людей таки навмисно.

Слід запитати, чи існують докази того, що таке завчасно продумане масове вбивство голодом справді відбулося, і чи Сталінові забракло духу задекларувати намір масово виморити політично ненадійних селян як класових ворогів? Хоча Гітлер цілеспрямовано й навмисно винищував мільйони євреїв і всіх, кого вважав за недолюдей, він, здається, не подбав залишити ці рішення й накази масових убивств на письмі. Чи він боявся, що його дії, зрештою, не були морально виправдані? Із другого боку, Сталін із прибічниками вірили у свій терор проти «ворогів» і, здається, не мали з цього приводу жодних страхів.

Докази, що Сталін мав на меті заморити мільйони людей голодом, можуть випливти на поверхню. Усні чи письмові, вони врешті покладуть край суперечці довкола Голодомору. А які докази маємо сьогодні?

Елман покликається на Сталінів вислів про «нищівний удар» (ужитий у промові 1932 року) як вказівку на його таємний намір. Може, так, а може, й ні. Вислів міг бути суто риторичний, попри його категоричність і зловісність. Так само й український партійний лідер Станіслав Косіор прохопився в березні 1933 року, що «голод іще не навчив багатьох колгоспників розуму». Однак цей вираз, як і Сталінів, не конче вказує на намір морити людей голодом. Найвагоміший доказ, який я маю, – це заувага Лазаря Кагановича. Як пише Генріх Люшков, Каганович, бувши в складі делеґації політбюра на Північний Кавказ на початку...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!