Віктор Шнірельман
Листопад 2001

Підґрунтя крові: новоязичники в поході

1.

У грудні 1994 року на з’їзді Національно-республіканської партії Росії, яка представляє екстремістське крило сучасного російського націоналістичного руху, її новообраний лідер Юрій Бєляєв заявив: «ідеологічною та методологічною суттю російського національного руху» має бути неоязичницька ідеологія, а розробляти її повинен «Союз венедів» (про нього ще піде мова далі). Бєляєв, який натоді вже кілька разів опинявся під слідством за розповсюдження Гітлерової книжки «Моя боротьба» й за антисемітизм, – це улюблений учень Віктора Бєзвєрхого, добре знаного в Петербурзі як батько неоязичницького руху. А той підносить як «видатного російського геополітика XX століття, котрий стоїть на шляху державності», лідера КПРФ Ґеннадія Зюґанова. У грудні 1995 року неоязичники проголосили курс на відновлення дружніх стосунків із КПРФ, і майже всі лідери «Союзу венедів» вступили до цієї партії. Тож не дивно, що на президентських виборах 1996 року Національно-республіканська партія підтримала Зюґанова. Таку ж політичну стратегію проводить і газета Віктора Корчаґіна «Русские ведомости», яка підтримує неоязичницькі вірування.

Російське неоязичництво постало й розквітло на хвилі «третього російського націоналізму» у 70–80-х роках. В комуністичній модернізації, інтернаціоналізації та формуванні всеохопної, спільної для всіх радянських громадян ідентичності дехто з російських інтеліґентів убачав нищення традиційної російської культури і втрату питомої російської ідентичності; це, на їхню думку, був остаточний наслідок тривалої експансії Російської держави та утворення імперії, в жертву якій було принесено інтереси етнічних росіян. Ідеологію російського неоязичництва сповідують декілька російських патріотичних рухів і партій: Російська партія (Русская партия – Віктор Корчаґін); Національно-демократична партія (Євґеній Крилов, Роман Перін); Національно-республіканська (Юрій Бєляєв); Народно-соціальна партія – Молодіжний Фронт (Алєксєй Андрєєв); Праворадикальна партія (Андрєй Архіпов, Сєрґей Жаріков); Російський визвольний рух (Русское освободительное движение, РОД); Панслов’янська рада (Владімір Попов); Товариство «Пам’ять» (Валєрій Ємєльянов, Алєксєй Добровольський); Російський громадський союз (Русский общественннй союз – Алєксандр Судавський) тощо. Неоязичницьку ідеологію підтримують газета Національно-демократичної партії «За русское дело» (до грудня 1993 – «Русское дело») і газета «Русские ведомости» (Російська партія), її поширює також украй антисемітська «Русская правда» Алєксандра Аратова. Крім того, до неоязичництва й окультизму прихильно ставиться партія Російська національна єдність (Русское национальное единство, РНЄ) Алєксандра Баркашова – це видно з її газети «Русский порядок».

Неоязичницькі ідеї подибуємо у журналах російських правих «Нация» (РНЄ), «Наследие предков» (Народна національна партія), «Атака» (Праворадикальна партія), «Ориентация», «Русская мысль». Проголошують курс на «просвічене слов’янофільство» та російське православ’я, але не цураються й неоязичництва видавці «Волшебной горы». Неоязичницьку літературу разом з антисемітськими памфлетами друкує в серії «Бібліотека російського патріота» видавничий дім Віктора Корчаґіна «Витязь». Статті такого змісту час від часу з’являються в газеті сталіністського спрямування «Народная защита» – нереґулярного видання накладом приблизно 20 тисяч примірників, призначеного переважно військовикам і працівникам служби безпеки; втім, траплялися вони навіть у демократично налаштованому виданні «Московский комсомолец». Мало хто визнає неоязичництво в повному обсязі, але окремі його елементи набули чималого поширення та впливу: статті, в яких присутні неоязичницькі історіософські ідеї, публікували й деякі націоналістичні газети, зорієнтовані на російське православ’я (як-от «Русский вестник» і «Колокол»).

Здебільшого неоязичницькі видання мають обмежений наклад (від 10 до, набагато рідше, 50 тисяч примірників) і виходять нереґулярно.

Чого можна...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!