Грудень 2016

Підсумки року від «Критики»: 10 найпопулярніших статтей 2016 року

Рік, що минає, видався багатим на неординарні події як у політичному, так і в культурному житті. Планета ловила покемонів, голосувала на референдумах у Британії, Нідерландах, Італії та на виборах у США, Молдові, Болгарії. Спостерігала неліберальну демократію в дії у Польщі й Туреччині, співчувала жертвам терактів у Брюселі, Берліні, Багдаді та війни в Сирії. Намагалася впоратися з популізмом та збагнути, як жити в епоху постправди. Ми ж, українці, не тільки споглядали світ довкола нас, а й боролися, дискутували та створювали нове уявлення про себе.

Як підсумок 2016 року ми підготували підбірку із двох частин: у першій розповідаємо про п’ять статтей, які найбільше зацікавили читачів нашого сайту; у другій — про п’ять матеріялів, що увібрали в себе редакційний погляд на ідеї, реакції та тенденції в Україні та світі.

Вибір читачів «Критики»

У ХХІ столітті, у час нових комунікацій та можливостей, кожен із нас може впливати на нові суспільно-політичні тенденції. Найбільше читачів сайту «Критики» цьогоріч цікавили питання ідентичности українця, затиснутого між Заходом і Росією, а також нові економічні та політичні виклики часу.

1. Григорій Грабович: «Шевченко і псевдоморфози гуманізму»

На початку року редакція удоступнила на сайті «Критики» текст про гуманізм у Шевченковій творчости, як його розуміли літературознавці совєтської доби («Критика», число 3, рік XI) професора Григорія Грабовича, опублікований ще в 2007-му. Через кампанію довкола номінації професора Грабовича на премію ім. Шевченка, стаття отримала жвавий відгук читацької авдиторії. Стаття — лідер читацької зацікавлености на сайті «Критики» за підсумками 2016 року.

Гуманізм, отже, як і чимало інших понять – демократія, справедливість, свобода, людина, правда тощо – стає заложником діямату і зброєю в арсеналі тоталітарного дискурсу. Судячи з гарвардського бібліотечного каталогу HOLLIS (доволі докладного, але напевно не вичерпного), від початку 1960-х лише російською мовою виходить близько 80 книжок про «гуманізм» у різних його соціялістично-комуністичних аспектах чи контекстах. Українська продукція тут не була аж такою потужною, але й не була непомітною, і за всіма прикметами, перед вели літературознавці.

2. Ярослав Грицак: «Українська ідентичність»

Відомий український історик, який цьогоріч здобув премію імені Станіслава Вінценза, у своїй статті («Критика», число 3–4, рік ХХ), присвяченій питанню національної ідентичности як явищу, розмірковує, що «в Україні існує можливість “двоядерної” нації». Автор наводить приклади національної ідентифікації в інших країнах та імена відомих українців, погляди яких могли б стати корисними у формуванні української ідентичности.

Творення української нації відбувається головною мірою у модерну добу, але із цих старих історичних блоків. У цьому сенсі українська нація є молодою нацією зі старою історією. Зрештою, як і нація німецька. Роль державних чи мистецьких текстів полягає в тому, щоб відібрати певні будівельні блоки серед інших можливих і склеїти їх в єдиний панівний дискурс.

3. Микола Рябчук: «Російський стереотип українця: від імперської уяви до постімперської реальности»

У статті, що була опублікована у числі 9–10, 2015 року, автор робить спробу поглиблено проаналізувати в історичному контексті образ українця в російській уяві, зачіпаючи і актуальне нині питання пропаганди.

Хоча «хохлацький» і «бандерівський» стереотипи є елементами одного колонізаторського дискурсу, їхні культурні підстави та потенційні об’єкти впливу принципово різняться: один заснований на соціяльному приниженні, другий — на політичному залякуванні, один спрямовано насамперед на «тутешніх» селян, щоб відохотити їх від набуття української ідентичности («українізації»), другий — насамперед на вже українізовану інтеліґенцію, щоб відохотити її від українізування селян.

4. Вахтанґ Кебуладзе: «Удавана нація»

Лавреат премії імені Шевельова-2016 Вахтанґ Кебуладзе у матеріялі «Удавана нація» (часопис «Критика», число 5–6, рік ХХ) розмірковує про імперську природу Російської держави, зазначаючи, що «Росія — це удаваність, що видає себе за націю». Автор порівнює сучасну Російську державу з вакуумом, який висмоктує сусідні країни:

У новітній імперській історії Росії стратегія смоктального вакууму втілюється у створенні на території сусідніх держав сірих зон тимчасово притлумлених конфліктів, антропологічних і цивілізаційних порожнеч, філіялів російської порожнечі — Абхазії і Південної Осетії в Грузії, Придністров’я в Молдові, Криму та Донбасу в Україні. Втім, ця стратегія не нова.

5. Едмунд Фелпс: «Що не так із економіками Заходу?»

Нобелівський лавреат 2006 року в галузі економіки Едмунд Фелпс у статті «Що не так із економіками Заходу?» («Критика», число 9–10, рік XIX) прагне знайти відповідь на запитання, винесене у назву матеріялу. Економіст зазначає, що

хоча люди потребують справедливої економіки задля власної самоповаги й національної гордости, справедливість — це ще не все, що людям потрібно від економіки. Їм потрібна настільки ж хороша, як і справедлива економіка. А впродовж декількох десятиліть західні економіки не дотягували до концепції «хорошої економіки», яка пропонує «хороше життя» або життя у «достатку», за означенням деяких гуманістів.

Чи є вихід? Світлина: https://www.flickr.com/photos/notacat/8444392617/

Вибір редакції «Критики»

Світ змінюється, і ми змінюємося разом з ним. Україна теж перебуває у фарватері загальних суспільних та політичних змін, які є, можливо, повільнішими, але дотичні до всіх нас. У своїй редакційній підбірці команда «Критики» намагалася окреслити тенденції останнього року, зосередивши увагу на українському аспекті, але не шукаючи «зраду», а фокусуючися на тому, що маємо і як зробити краще.

1. Якобус Дельвайде: «Брекзит: вихід, безглуздя і трагедія»

«Закорінене у самому створенні ЕС, голосування за вихід поступово переросло у ширше повстання проти еліт і проти моделі економічного розвитку, чиї переваги обійшли більшу частину Англії, піднімаючи загрозливу паралель з іншими суспільствами», — йдеться в статті «Брекзит: вихід, безглуздя і трагедія» («Критика», число 5–6, рік ХХ) науковця та публіциста Якобуса Дельвайде.

Автор аналізує низку передумов рішення Британії та його можливі наслідки, ставлячи риторичне запитання: «Хоча й зумовлений внутрішніми подіями та проблемами, результат референдуму є для ЕС сигналом тривоги. Що ЕС може або мусить зробити, щоб збільшити свою привабливість?»

2. Ендрю Вілсон: «Три причини, чому Захід має не забувати про Україну»

У своїй статті «Три причини, чому Захід має не забувати про Україну» («Критика», число 11–12, рік XIX) британський політолог пише про наслідки загравання Заходу із режимом Путіна та про загрозу включення України до сфери впливу Росії: «Успішна Україна також принесе конче необхідну стабільність у реґіоні в той час, коли ЕС перебуває під тиском повсюдного краху порядку. Україна є важливим фланґом у контролі міґраційних процесів в Европі — внутрішніх переселенців та міґрантів, імовірно, буде переміщено на північ Туреччини, якщо угода між ЕС і Туреччиною набуде чинности. Співпраця з українського питання також має зблизити ЕС і США».

3. Всеволод Речицький: «Держава Україна: соціяльна чи соціялістична?»

Політолог та правознавець Всеволод Речицький у статті «Держава Україна: соціяльна чи соціялістична?» («Критика», число 3–4, рік ХХ) розмірковує над визначеними Конституцією соціяльними правами українців, оскільки, на його думку, Основний Закон нашої держави досі зорієнтовано на соціялізм. Водночас він вважає, що замість підтримки соціялістичних цінностей Конституція має ґарантувати свободу і стимулювати змагальність та ініціятивність громадян.

4. Вячеслав Ліхачов: «По обидва боки фронту»

У фраґменті «По обидва боки фронту» («Критика», число 5–6, рік ХХ) із майбутньої книжки ізраїльського дослідника Вячеслава Ліхачова «Від Майдану праворуч. Революція, війна та ультраправі в Україні (2013–2016 роки)», що невдовзі вийде у видавництві «Критика», ідеться про участь радикалів у протистоянні на Донбасі. Зокрема, на думку автора, «ультраправі не відіграли якоїсь великої ролі в революції і не отримали помітних політичних дивідендів від участи в ній (принаймні до початку війни). Проте російське вторгнення дало новий поштовх розвиткові українського націонал-радикалізму».

5. Ґрейс Магоні: «Бог і бляшанка аерозольної фарби з нами»

«Реґіональне розмаїття України від самого початку революції було наріжною темою, що відродилася у постреволюційний час. Спільні проєкти художників-активістів мають на меті наголосити єдність і різноманіття реґіонів України», — про це у своїй статті «Бог і бляшанка аерозольної фарби з нами» («Критика», число 5–6, рік ХХ) пише Ґрейс Магоні, аспірантка слов’янських мов і літератур в Університеті штату Мічиган.

З позиції авторки те, що художники переосмислюють публічне мистецтво у громадському просторі, — вкрай важливо для спільноти і свідчить про прагматичну орієнтацію суспільства в постреволюційний період та справжній розрив зі спадком СССР.

Досі не читаєте часопис «Критика»?

Долучайтеся до спільноти критичного мислення у 2017-му!

З Новим роком, друзі!

 

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!