Олена Любенко
Листопад 2005

«Плід натхнення, праці та неврозів»

Володимир Діброва. Довкола столу. П’єси. – Київ: Факт, 2005.

1

Факт чергового видання в Україні творів Володимира Діброви підтверджує, що цей автор має серйозні наміри залишитися в Україні (в анналах літературної історії, пам’яті читачів, критиці критиків тощо). Корпус виданих його творів поки що не надто великий: перша збірка оповідань («Тексти з назвами і без назв») з’явилася 1990 року й була вміщена в одному виданні з творами двох інших прозаїків. Збірка «Пісні Бітлз» вийшла друком на початку 1991-го: до неї належать оповідання, об’єднані назвою, а також короткі повісті «Про Пельце» та «Звіздонавти». П’єси й такі романи, як «Пентамерон», «Бурдик», друкувались у часописах «Сучасність», «Чумацький шлях», «Березіль» у 1992–1997 роках. Останнім виданням Дібровиних творів в Україні стала збірка текстів, написаних у 1980–1990-х («Вибгане», 2002). А ще був повністю присвячений Володимирові Діброві «Четвер». Отож, як кажуть у країні, де він нині мешкає, або дещо перефразовуючи пісню «Бітлз», he’s here to stay. Професійний письменник за покликанням і нонконформіст за вдачею, він і далі наполегливо торує собі шлях до бодай примарного контакту з тутешньою читацькою авдиторією, обсяг якої (віддамо Діброві належне) щороку потроху зростає саме завдяки новим публікаціям. А з погляду літературного, балансування між абсолютною інакшістю і прагненням діялогу якраз і породжує хитку лінію порозуміння між письменником і його читачем...

Збірка п’єс під назвою «Довкола столу» – подія не менша, ніж згадане число «Четверга». Адже раніше, щоби прочитати ці п’єси, треба було вишукувати їх у часописах пострадянського періоду чи в приватних книгозбірнях. Погодьтеся, приємно й зручно тримати в руках цілих чотири твори, що свідчать про певний етап у розвитку сучасної української драматургії (принаймні я це сприймаю саме так). Та й їх читання – справа не менш мила для тих, хто здатний чути музику в балагані.

Збірка вийшла під маркою (чи то пак у серії) «Непроза». Така назва вже сиґналізує про настання переломного моменту, коли плідна уява «досвідченого» читача (а саме на нього, судячи з передмови, розраховує автор) звертається до непростих, непрозорих і непрозових творів. Обережно, перед нами драма – найболючіше місце української літератури. У той час як проза – її знеболювач...

2

Читаючи Діброву вже багато років, я ніяк не можу позбутися відчуття, що розминулася з ним не просто на покоління, а на цілий контактний простір міжлюдських галактик (що, між іншим, не так часто трапляється у випадку з іншими сучасними авторами). Так, ніби в автора не знайшлося часу, щоб зацікавитися моєю пересічною увагою, ніби для мене не знайшлося вільного місця в його пантеоні читачів. Це захоплює мене і неймовірно дратує, тому що як літературознавець я маю все виміряти, докладно розкласифікувати та вивищитися над автором, як пам’ятник собі. Та Дібровин текст розпадається мені перед очима й ніяк не хоче зібратися докупи, попри всі теоретичні текстуальні рамки, суворо реґламентований розмір твору та неймовірно мазохістичне чуття стилю в автора. Що зі мною? Ба ні, що з цим текстом? Чому він тікає, і, зрештою, кого він боїться?

Зрозуміло одне: Володимир Діброва завжди пише пунктиром. Щоби його бодай трохи збагнути, треба вчитуватися й перечитувати, докладати неабияких зусиль і не здаватися у той момент, коли видається, що жодних шансів на відтворення розкішного прозорого ланцюжка сюжету немає. Бо пунктир – це біль, сильніший за світовий порядок. Асоціятивний і глибинний, жорстокий і саркастичний пунктир письма потребує жертв. Мене тішить те, що бездумний читач ніколи не відкриє для себе Діброву. Утім, болюче роз’ятрювання ран очевидне не для всіх: на поверхні тексту лежить клоунада, в якій відведено ролі як творцям світової історії, так і простим і смертним громадянам.

У передмові Діброва стверджує, що «кожна гарна п’єса дає глядачам...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!