Інна Булкіна
Вересень 2002

Подорожанин і Домосид, або Листи українського мандрівника

1

Дамо собі раду без епічного зачину – про «літературні подорожі» взагалі, від Гомера до Керуака, – це відгонить загальниками. До того ж, ідеться про «малий жанр». І знов-таки, хоч би якою великою була спокуса згадати тут усе що тільки можна про властиво «есей» (задля різноманіття – навспак, од Борхеса до Монтеня й од Бродського до Батюшкова), навряд чи це має сенс. Так недовго і предмет свій загубити, тож спробуємо зосередитися на перетині двох отих сюжетів. – Отже, величезний обшир, щось на кшталт географічної мапи з висоти пташиного лету; простір цей нерухомий – рухається зазвичай споглядач. Але ми вилучимо себе (тобто свій погляд згори) з цієї картинки. Залишиться обшир аж до крайнеба – мапа, муляж, пейзаж, і в ньому якась постать, цятка, ми розпізнаємо її, бо вона зміщується. Оце й буде мандрівник, рухомий спостережник нерухомого простору, «доглядач фасадів», як сказано в іншого автора. Коли наш мандрівник – персонаж, тоді «текст подорожі» буде здебільша – роман, а коли подорожанин і оповідач збігаються (третю особу з картинки вилучено), то дістаємо, зазвичай, те, що французи називали essai. Батюшков і Муравйов російською витлумачили це слово як «опыты», автор статті «Есе» в «Українській літературній енциклопедії» стосовно Монтеня чомусь говорить про «Досліди» (experience). А ось Андрухович у титульній назві останньої збірки перекладає просто – «спроби», що, либонь, має донести власне зміст, а не наліпку модного жанру.

Якщо занурюватись у тонкощі перекладу, «спроби» й «опыты» – не те саме. Адже буквальний переклад з мови на мову засадничо неможливий, завжди лишається та чи та шпарина, що в ній – сама суть мови. У випадку Батюшкова «Опыты» – доконаний вид, не essai навіть, який насправді «випробовання», а якраз те, про що йшлося іншому поетові, коли той писав про «випробовання плинного життя» («опыты быстротекущей жизни» – дослівно було б «досвід», але це вже не essai).

Перекладаючи та пересаджуючи на російський ґрунт жанр (а не лише назву), карамзіністи передбачали термінологічну багатозначність «опытов», що передавала не тільки деяку жанрову хисткість, але й інше – їхній метафізичний зміст.

Українське «спроби» ближче до французького «випробовання», і з огляду на словниковий переклад безперечно точніше. Схоже-таки, Андрухович (як і російські карамзіністи свого часу) почувається радше зачинателем традиції, а не наслідувачем (або й узагалі могильником, як його нинішні номінальні «східні колеґи»), а проте покликається не на лінґвістичну обізнаність своїх потенційних читачів, а навпаки, на певну інерцію жанру, яку варто «відсвіжити». Мовляв, про те, що це «есеї», ви й так здогадались, а тепер знатимете, що по-українськи це «спроби».

Предметне означення жанру «уривок, погляд і дещо» («отрывок, взгляд и нечто») виникло майже відразу після батюшковських «Опытов». Кумедно, що дописувач, який витворив апологетичну статтю про Батюшкова та російський есеїзм у 52-му числі «Нового литературного обозрения», взявши це означення за основу для власних мудрувань, «забув» указати на його справжнього автора – Ґрібоєдова, та на справжній характер – зневажливий. Рєпєтілівська інерція спрацьовує й дотепер, і якщо в пошуковому рядку «Яндексу» набрати «есеїзм», то найчастотнішим означенням буде «безвідповідальний». Це розплата за еґоцентризм жанру. В тому-таки «есеїстичному» числі «НЛО» читаємо, що між Батюшковим і нинішнім «розквітом» (сумнівним, далебі) «російського есеїзму» лежить провалина у два століття. Це, мабуть, можна пояснити: російська дійсність не сприяла індивідуалізмові в жодних його виявах, літературних зокрема. Англо-американська non-fiction – від Еліота до Зонтаґ, яка, зрештою, породила й есеїстику Бродського та Венцлови, менш за все схожа на мляві вправи, що їх у радянській літературній критиці кокетливо йменували «прозою поета». Ще одна «есеїстична лінія», не французька і не англійська, – розумові іграшки à la Борхес. Здається, в сучасній...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!