Василь Лозинський
Березень 2017

Поетична рефлексія у час війни і миру (теорія Маршала Маклюена в українському контексті сьогодення)

Ситуацію на сході України від початку воєнних дій і досі офіційний Київ не визнає як війну, а російська влада й медії взагалі, як можуть, заперечують російську аґресію. Є підстави називати цю війну і гібридною, і інформаційною, проте Рубіконом, після проходження якого ми опинилися в стані війни, був початок масових убивств на Майдані. «У нас війна», — таку відповідь я отримав, коли, повернувшись зі Львова до столиці, запитав одну особу, як справи. Хоча вже знав, що насправді відбувається. Згодом цю фразу вжив і мій батько. Чи вона стосувалася подій на Майдані, не пригадую, але він із певною задумою ствердив, що ані на Майдан, ані — згодом — на війну не поїде. Коли Галичина перебувала у складі Польщі, у моїй західноукраїнській родині було заведено приписувати чоловікам рік, тобто записувати в метрику день народження на наступний рік, щоб відтермінувати час мобілізації. Української держави у ті роки, а також у наступному поколінні не було, хоча, думаю, таку практику було пов’язано не лише з цим.

Від моменту початку захоплення Криму в березні 2014 року, а то й раніше, від часу Евромайдану, Україна стала заручницею глобальної інформаційної війни. Поети чи не найгостріше артикулюють відчуття, які супроводжують суспільну трагедію і кризу дипломатичних зв’язків і пропонують читачам рефлексивні та нараційні, а іноді й цілком документальні вірші. У добу інформації (термін, що його активно застосовував канадський соціолог Маршал Маклюен), найяскравіше вираженій у явищі соціяльних мереж та мас-медій, вірші українських і російських авторів є незалежними від аґітації окремими голосами, що рефлектують традиції та історію, а також свою роль у ситуації неоголошеної війни.

Збірка Бориса Херсонського, опублікована наприкінці весни 2014 року, називається «Меса часів війни». Поезія Херсонського є дуже аналітичною і такою, що критично відтворює дійсність з усіма її суперечностями. Немов у перегуку із працею Маклюена «Війна і мир у глобальному селі» (1968), спостерігаючи за архаїчною зброєю на Майдані, Херсонський пише:

Первыми механизмами

были машины войны: стенобитные бревна 

с медными головами баранов,

катапульты и прочая хрень

были сотворены

чтоб убивать людей,

выполняя волю тиранов.

Або в іншому вірші:

 

Мальчики целый день играли в войну.

Бросали друг в друга камнями

до тех пор,

пока камни не кончились.

По счастью, оказалось,

что под рукой имеются ящики с настоящими боеприпасами

в количестве достаточном для того, чтобы продолжать игру

в течение всей оставшейся жизни.

Друковані медії змінили сприйняття світу, величезні зміни приніс і інтернет. Про авторитетність друкованого джерела та незрозумілість подій поет пише:

А что там — салют,

гексоген или динамит —

это как повезет. 

Подробности — в местной газете.

Або подає альтернативну версію історії:

зачистят площадь замоют пятно

на странице

новейшей истории им

легко притвориться

что колокола звонили 

и дымило кадило

а больше у нас никогда ничего 

не происходило

 

А в «Лекції про матеріялізм» автор розмірковує про діялектику війни і миру:

 

Сначала бывает война.

Потом — военный парад. Сначала касса. 

Потом — кассовый аппарат. Сначала классы. 

Потом — классовая борьба. Сначала пушка.

Потом на границе начнется пальба.

Канадський соціолог Маклюен стверджує, що будь-яка технічна інновація буквально ампутує нас, щоб її можна було розвивати і відтворювати для соціяльної взаємодії. Природно, що цю ампутацію пов’язано з болем, який сприймається не так тілом, як мозковими центрами. Маклюен наводить як приклад фантомний біль. «Війна — важливий елемент освітньої індустрії і сама є формою...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!