Наталка Сняданко
Грудень 1999

Погляд із Франкфурта на угорську літературу

1.

Щорічний Форум книговидавців у Франкфурті-на-Майні цього року пройшов 13–18 жовтня. Крім традиційного святкування Нобелівського лауреата в галузі літератури (німецького письменника Ґюнтера Ґрасса), вручення Премії миру Спілки німецьких видавців (американському історикові Фріцу Штернові, який досліджує Голокост), численних політичних і літературних презентацій (тут найбільший скандал зробила книжка німецького політика Оскара Лафонтена «Серце б’ється зліва», в якій він звинувачує правлячу тепер у Німеччині соціал-демократичну партію і зокрема бундесканцлера Ґергарда Шрьодера у відході від традицій соціал-демократії), Форум став місцем для численних дискусій. Основними темами були дві: «книготоргівля й електронна техніка» та «угорська література».

Показовою тенденцією останніх років є намагання ярмарку у Франкфурті якомога ширше представити літературу Східної Європи. Ось, наприклад, приємна дрібничка: українській делеґації цього року надали безкоштовний стенд. Але особливо тішить те, що на кількох наступних Форумах у центр уваги ставитиметься література котроїсь зі східноєвропейських країн. Сподіваймося, що й до України дійде черга у списку, який цього року відкрила Угорщина.

Приємна несподіванка: угорська література, зокрема сучасна, в Німеччині далеко не «terra incognita». Рецензії критиків на німецькі переклади угорських книжок (а таких книжкових новинок тільки представлених на Форумі було близько ста) вражають глибиною й обізнаністю. Рівень їх уже далеко не пізнавальний, а обґрунтовано претендує на аналітичність. Угорська література вважається в Німеччині найперспективнішою з усіх східноєвропейських.

Дискусії з «угорського питання» точилися головно довкола двох аспектів:

1) Яку тенденцію в угорській літературі вважати сильнішою – збереження національної автентичності чи намагання інтеґруватися у спільноєвропейський культурний простір, і чому угорці не перейшли задля цього інтеґрування на німецьку мову, дуже поширену в Угорщині за правління Габсбурґів, а вперто зберігають свою, складну й архаїчну (опираючись навіть англізації її, чого не уникла жодна сучасна мова)?

2) Чому в угорській літературі, як і в слов’янських, прозу опанували переважно чоловіки, залишаючи жінкам вузьку ліричну нішу з поблажливою назвою «жіноча поезія», і чи витвориться з численних жіночих постатей у чоловічій угорській літературі образ новітньої Анни Кареніної?

Відверто кажучи, враження від цих дискусій у мене залишилися достатньо суперечливі. Поділюся деякими з них.

2.

Можна бути гордим з чого завгодно, якщо дуже хочеш. Страуси, наприклад, можуть пишатися тим, що не вміють літати. Вада, яка примусила б замислитися будь-якого іншого птаха. Але зате подивіться, як швидко страуси бігають!

Угорці горді зі своєї мови саме тому, що вона відрізняється від решти європейських, – уважають німці. Ця мова не розрізняє чоловічого та жіночого родів, не має дієслова «мати», зате вона може завдяки особливому способові дієвідмінювання показати, означеним чи неозначеним є об’єкт, який залежить від того чи іншого дієслова. Слово «ішток» означає: «Я бачу» (взагалі або щось невизначене), а слово «латом» означає: «Я бачу це, саме цю річ». Справді дивовижний птах, чи не так?

Угорська мова дуже бурхлива, як і (принаймні, так уважається) угорський темперамент. Красива, але не надійна. Вона супроводжує вас як вірний друг, але варто лише на мить утратити пильність і відвернутися вбік – залишить вас напризволяще самотньо чіплятися за напівзнайомі слова.

Ще в XIX столітті, за часів романтизму, угорці зауважили, що серед європейських народів вони виглядають досить самотньо: дослідники не знаходили спорідненості ні зі слов’янськими, ні з кельтськими, ні з іншими мовними групами. Майже всі європейські мови належать до індоєвропейської мовної сім’ї. Угорська – серед нечисленних винятків. Приблизно від 1800 року підозрювали, що з нею споріднені фінська,...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!