Георгій Касьянов, Ярослав Грицак
Грудень 1999

Полеміка в «Критиці»

Ярослав Грицак. Парадокси української модернізації. – «Критика», 1999, ч.11.

 

Парадокси української парадоксалістики

Георгій Касьянов

1.

Побачивши український переклад книжки Богдана Кравченка «Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX століття», що вийшов у видавництві «Основи», я пригадав давню розмову з її автором: він нібито не збирався видавати (чи перевидавати) її в Україні, нарікаючи, що надмірна завантаженість адміністративними справами не дає змоги попрацювати над перекладом. Але все-таки українське видання з’явилося, і в передмові автор подякував Соломії Павличко за те, що «примусила зайнятися українським варіантом цієї книжки». Хочу приєднатися до подяки за цей «позаекономічний примус», бо мені здавалося тоді і здається тепер, що Кравченкова праця варта того, аби український читач із нею познайомився.

За кількістю публікацій та одноманітністю інтерпретацій тема формування національної свідомості, мабуть, уже побила рекорд колишнього ідеологічного чемпіона – «союзу робітничого класу та колгоспного селянства». Тому книжка зі словами «національна свідомість» на титулі мусила б долучитися до довжелезної черги праць, що чекають на свого читача. Проте Кравченкова праця вирізняється з неї масштабом, насиченістю узагальнювальним матеріалом, інтелектуальною чесністю. А будучи цілком вільною від патріотичного синдрому, який так шкодить розвиткові суспільствознавства, вона явно перебуває поза межами ідеологічно-інтелектуальної моди.

По-англійськи я вперше прочитав цю книжку ще 1987 чи 1988 року. Маючи як працівник академічної установи привілей користуватися «спецфондом», я з дедалі більшим задоволенням припадав до «отруйних джерел буржуазної псевдонауки». І саме Кравченкова книжка стала однією з найвизначніших віх у моїй інтелектуальній реінкарнації, завдавши важкого удару досить стрункій системі ідеологічних стереотипів, вживлених у свідомість будь-якої лояльної радянської людини системою освіти й вишколу «наукових кадрів».

Перше, що мене вразило – фактографія. Посилаючись на радянську пресу, радянські наукові розробки, зрештою, на радянську офіційну статистику, невідомий мені канадійський автор з українським прізвищем наводив дані, про які в радянській контрпропаґандистській літературі завжди писали як про «фальсифікації». Це був справжній «момент істини» для мене – вчорашнього аспіранта, що захистив кандидатську дисертацію з історії 20–30-х років, не згадавши фактів і подій, яким на Заході присвячено сотні томів. Інше щонайсильніше враження – термінологія, мова, абсолютно невідомий інтелектуальний простір і водночас – широко вживана і звична соціологічна риторика марксистського ґатунку, однак у зовсім незвичному інтерпретаційному контексті. Зокрема, ідея взаємозв’язку між соціальними змінами та розвитком національної свідомості, загалом не нова, саме в українському контексті й саме так, як вона подавалась у Кравченка, виглядала абсолютно незвичною і цілком альтернативною попереднім, досить комфортним, але й доволі прісним соціально-детерміністським конструкціям «історичного матеріалізму».

Зрештою, сама тема – національна свідомість українців як окремий об’єкт дослідження. Вона прирекла би на перебування у спецфонді будь-яку книжку, навіть якби автор написав її з ортодоксально-марксистських позицій. Чи, може, тоді вже напевно: багато в чому звична риторика a la Маркс (можна додати: Вебер, Дюркгайм, – але ці прізвища нічого не промовляли тодішньому українському суспільствознавцеві), що нею Кравченко обґрунтовував єретичну тематику, робила його працю ще небезпечнішою для ідеологічної цноти українського суспільствознавства. Малознайома тема плюс знайомі ідіоми – спокуслива суміш.

Автор не став редаґувати, доповнювати, змінювати свою працю для...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!