Ізабела Ковальчик
Квітень 2003

Польське критичне мистецтво і Голокост

Мистецтво дедалі частіше звертається до того, що було «вчора», експлуатуючи проблеми, пов’язані з історією та пам’яттю. Можна помітити зацікавлення проблемами, пов’язаними з Другою світовою війною, Голокостом, польсько-єврейськими та польсько-німецькими стосунками, переселеннями, а також епохою ПНР і виступами за свободу. Мистецтво, вочевидь, відповідає на ширше зацікавлення колективною пам’яттю, яке, на думку дослідників, з’являється майже в усій Европі (і в усьому світі) протягом минулих двадцяти років і є пов’язаним із зацікавленням національною та реґіональною пам’яттю чи пам’яттю спільноти. Це звернення до минулого має зв’язок, зокрема, із суспільно-політичними змінами, які відбулися наприкінці XX століття: йдеться передусім про занепад комуністичного ладу в нашій частині Европи. Ці зміни також викликали потребу перевизначення власної історії країн Центрально-Східної Европи у зв’язку з попередніми ідеологічними маніпулюваннями й тотально поширеним явищем «білих плям». У країнах, які залишалися в орбіті політичних впливів Совєтського Союзу, було цензуровано цілі сфери національної пам’яті, які не відповідали офіційній ідеології. Як стверджує Кшиштоф Пом’ян, офіційна пам’ять входила в конфлікт із пам’яттю, яку переказували усно, приватно, тому скасування цензури і можливість говорити про те, що тривалий час було замовчувано, спровокувало появу приглушеної пам’яті й знову розпалило нібито загаслі конфлікти пам’яті. У Польщі це, серед іншого, суперечки, що стосуються польсько-єврейських узаємин і, зокрема, досі табуйована проблема польської провини, погромів і антисемітизму. Особливо важливим є й ставлення до Голокосту, пам’ять про який тут, зі слів Міхаеля Штайнляуфа, досі є «непривласненою пам’яттю». Тому в цьому тексті хочу звернути увагу на вибрані роботи з царини польського критичного мистецтва, що стосується саме Голокосту.

Зацікавлення травматичною історією насправді не є чимось новим у польському мистецтві. Можливо, мічення війною та Голокостом у нашому мистецтві, що з’явилося після Другої світової війни, є однією з його найхарактерніших рис. Із другого боку, ця проблема не дочекалася ґрунтовного аналізу, а сам Голокост тривалий час був в історії мистецтва замовчуваною темою.

Уже мистці, які перебували в концентраційних таборах, фіксували табірну реальність. Мистецтво давало можливість увічнення, втішання, а також відчуття порятунку людяности. Повоєнні мистці представляли цю травматичну історію з перспективи людей, що самі пережили пекло таборів або були безпосередніми свідками. Вони творили роботи, які, з одного боку, свідчили про деґрадацію людини, а з другого боку, стосувалися оплакування й увічнення загиблих (скажімо, цикл колажів Владислава Стшемінського «Моїм друзям-євреям», 1945). Чимало творців лише через багато років після закінчення війни спромоглися порушити цю тему й заговорити про найболісніший досвід. Ісаак Цельнікер тільки в 1980-х роках створив зворушливі цикли робіт, що безпосередньо стосуються Голокосту: «Біркенау» (1988–1989) чи «Єврейські наречені» (1990). У своїх заявах він наголошував, що метою цих робіт є порятунок жертв від забуття, аби не приректи їх мовчанкою на нову смерть. Від самого закінчення війни у Польщі з’являлися художні роботи на тему страждання єврейського народу, в яких ішлося про зліквідування ґета, було показано зникнення польських громадян єврейського походження, однак польська історія мистецтва тривалий час не помічала їх, що можна пояснити маніпуляціями комуністичної влади над пам’яттю про Голокост і замовчуванням факту, що він стосувався передовсім євреїв.

Лише на зламі 1980–1990-х років у Польщі розпочалась дискусія щодо переусвідомлення польського антисемітизму та ставлення до Голокосту. У 1990-х роках у мистецтві також з’являється «реанімування пам’яті», натомість зацікавлення історією, способами її конструювання, тяжіння неусвідомленого минулого є очевидним у художніх роботах, що постали в перше десятиліття...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!