Іван Патриляк
Червень 2016

Популярні історії з потаємних фондосховищ

Володимир В’ятрович, Історія з грифом «Секретно». Українське ХХ століття. Науково-популярне видання, Львів: Часопис, 2013.

Готуючи далекого 1911 року до друку «Ілюстровану історію України», Михайло Грушевський написав у передмові до першого її видання:

Ся книга була задумана давно. Як тільки настала якась свобода українського слова в Росії (1905), першою моєю гадкою було — що тепер можна буде здїйснити сей давнїй замір — видати приступно написану ілюстровану історію України. Перше одначе я задумав видати коротку популярну історію, котра й вийшла весною 1907 р. під назвою «Про старі часи на Україні»; в закінченню сеї книжки я тодї пообіцяв скоре виданнє більшої ілюстрованої історії <…> Одначе ріжні пригоди знеохотили мене до сього дїла, і тільки минулого року, бажаючи подякувати українському громадянству, що привітало мене з двадцяти-пятїлитєм моєї письменницької дїяльности, вернувся я до отсього дїла і випускаю тепер отсю книгу.

Не знаю, чи треба толкувати, як я її завданє розумів, бо поглянувши в сю книжку кождий тямущий сам то зміркує. Хотів я дати громадянству нашому книгу написану легко і приступно…

Подібно до того, як «Ілюстрована історія України» Грушевського «виросла» з революції 1905 року, так і рецензована науково-популярна праця Володимира В’ятровича стала породженням Помаранчевої революції 2004-го. В «Епілозі» автор наголошує, що невдоволення повільними змінами, які відбувалися в Галузевому державному архіві СБУ після революції, привели його на роботу до цього «консервативного» відомства на вулиці Золотоворітській у Києві, а вже подальше вивчення і робота над розсекреченням таємних документів радянської епохи підштовхнули молодого історика до ідеї

готувати публікації про маловідомі сторінки минулого ХХ століття, оперті на документи ЧК–КҐБ.

Шістдесят шість історій, які увійшли до В’ятровичевої «Історії з грифом “Секретно”», протягом 2008–2010 років було оприлюднено у спеціяльній рубриці на сайті www.tsn.ua. І це не дивно: журналісти як ніхто інший відчувають зростання суспільного інтересу (а нерідко і самі підігрівають цей інтерес) до певного явища. А в роки президентства Віктора Ющенка інтерес громадян до вітчизняної історії та використання усталених історичних стереотипів у політичній боротьбі зростали в геометричній проґресії.

Якщо в перші чотирнадцять років після проголошення незалежности українські історики, послуговуючись словами Яна Кенєвіча, лише намагалися створювати окрему від російської історіографію як форму «побудови та оборони власної ідентичності», то з моменту першої в сучасній історії України спроби рішуче вийти з орбіти російського геополітичного і культурного впливу вони усвідомили, «наскільки важливо мати власний опис історичних подій, щоб утримати суверенність держави».

Намагання найвищої української влади у 2005–2010 роках за допомогою професійних істориків сконструювати власну «історичну політику» та «політику пам’яті», яка (за Романом Шпорлюком) мала «вийти зі складу» імперської версії «російської» історії, дуже швидко пробудили загострений суспільний інтерес до найскладніших сторінок українського минулого. Спроби режиму Віктора Януковича протягом 2010–2013 років швиденько деконструювати окремий український історичний наратив і повернутися до «звичної схеми» радянсько-імперсько-російської історії тільки розпалили пристрасті «світоглядної війни», з якою українське суспільство вступило в Революцію гідности і збройну війну за незалежність.

Цілком очевидно, що в таких життєвих реаліях історична література (особливо популярна та художня) користується колосальним попитом, упевнено тримаючись на верхніх щаблях книжкових рейтинґів. За умов інтелектуальної, світоглядної, економічної, «гарячої» війни з Росією значна частина українського суспільства шукає в...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!