Марсі Шор
Лютий 2016

«Привид блукає Европою…»: дисиденти, інтелектуали і нове покоління

«Привид блукає Европою — привид комунізму», — писали Маркс і Енґельс 1848 року. Однак комунізм, більше не привид прийдешнього, перетворився на привида минулого. Революції 1989 року стали тріщиною в часі: час, який, здавалося б, зупинився надовго, зненацька стрибнув уперед. Революції відкрили скриньку Пандори і підтвердили Фройдову засторогу: витіснене повертається. Можна було провести своєрідну паралель між комуністичними архівами і фройдівським несвідомим — темною комірчиною психіки, куди витісняється все, що викликає тривогу. Фройд, своєю чергою, не мав ілюзій щодо того, що винесення вмісту тієї комірчини на рівень свідомости виявиться безболісним. Психоаналіз, на відміну від марксизму, ніколи не обіцяв гепіенду.

Кетман і верблюди

— 

У лютому 1990 року Вацлав Гавел уперше виступив перед Конґресом США у статусі нового президента Чехословаччини. «Свідомість визначає Буття, — заявив Гавел перед сенаторами і конґресменами, — а не навпаки, як стверджують марксисти». Мало хто зі слухачів бодай трохи уявляв, що він мав на увазі. Сумнівно навіть, що більш ніж жменька присутніх зрозуміли посилання на марксистське поняття свідомости як похідної від місця, яке певна особа посідає в соціоекономічному устрої.

Гавел сподівався, що після політичної революції відбудеться революція свідомости. Він виступав проти помсти; найголовнішим у зведенні порахунків із минулим він уважав передовсім зведення порахунків із власною совістю. Проте 1992 року, попри Гавелові протести, дисидент і підписант «Хартії 77» Петр Цибулька оприлюднив список із понад 160 000 осіб, підозрюваних у співпраці з чехословацькою таємною поліцією за комуністичного режиму. «Список Цибульки» став актом самосуду. А також виявом прагнення до моральної ясности, чимось на кшталт визначености правди проти брехні, що є основною темою дисидентської філософії.

За комуністичних часів дисидентів із очевидних причин особливо намагалися схилити до співпраці. Таємна поліція завжди мала у своєму арсеналі різні методи тиску; деяких людей було просто важче зламати. Поет і філософ Еґон Бонді був одним із ґуру чехословацького підпілля. Створений за зразком «The Velvet Underground» рок-гурт «The Plastic People of the Universe», арешт учасників якого призвів до проголошення «Хартії 77», писав пісні на вірші Бонді. А потім він з’явився у списку Цибульки як інформатор.

Канадець Пол Вілсон, колишній соліст «The Plastic People», дружив із Еґоном Бонді. Однак Вілсон вірив, що це була правда, адже стенограми були справжні. Вілсон згадував, що таємна поліція дуже тиснула на Бонді саме тоді, коли він переживав кризу. Він цілком міг повірити у те, що Бонді зламали. І все-таки Вілсон наполягав, що це не робило Бонді втіленням зла. Насправді завдяки списку Цибульки виявилося, що декілька людей, яких Вілсон добре знав по підпіллю 1970-х років, були інформаторами. Часто друзі, які виявлялися їхніми жертвами, вибачали їм. Вілсон говорив: «Із усіх людей, яких я знав, ті, що найбільше постраждали від інформаторів, найщиріше їм пробачали».

Через тринадцять років після оприлюднення списку Цибульки з’явився список Вільдштейна. Те, що сталося в Чехословаччині в 1992-му, у Польщі відбулося 2005 року, через рік після приєднання держави до Европейського Союзу. На той час журналіст-консерватор Броніслав Вільдштейн нелеґально отримав список імен із Польського інституту національної пам’яті ― урядової установи, яка опікується архівами колишньої таємної поліції. Список Вільдштейна містив імена людей, які співпрацювали з таємною поліцією, а також тих, за ким таємна поліція стежила, сподіваючись схилити до співпраці. Вільдштейн оприлюднив свій список в інтернеті.

Броніслав Вільдштейн зробив згубну річ: у списку виявилося чимало колишніх дисидентів, яких таємна поліція намагалася змусити доносити на друзів. Утім, єдиним способом довести власну невинність було відкриття повного змісту...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!