Костянтин Москалець
Липень 2002

П’ять медитацій на «Плач Єремії»

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха,

мої вороги безпричинно,

життя моє в яму замкнули вони,

і каміннями кинули в мене...

Плач Єремії, 3, 5253

І. Постать голосу

Зловленого, немов птаха, його не ув’язнили разом із Василем Стусом, подружжям Калинців та багатьма іншими поетами і дисидентами. Якби в січні 1972 року сталося так, сьогодні, може, ми мали том чи два його листів із табору та заслання. Це зовсім не абищиця: як-не-як, листи зберігають багато явних і прихованих свідчень – від живої інтонації, що безпосередньо репрезентує характер, до філософських за своєю природою спроб узагальнити досвід. Зберігаються концепції, оцінки, упередження, коштовні деталі та факти повсякдення – насущна пожива герменевта літератури, яким кожен з нас час від часу стає. Це доводять листи Василя Стуса. Має рацію Михайлина Коцюбинська:

Листи як неповторні творчі прояви потребують пильної уваги, нових підходів, нового інструментарію аналізу, заслуговують на окрему жанрову «нішу» в мистецькому доробку людства. Не лише як матеріал для характеристики автора, епохи, духовного середовища, а як самостійне художнє явище особливого роду, як специфічний мистецький феномен.

(«Лист як художній феномен» – Дух і Літера, 2001, №7–8)

Якраз листів, де могли би «заховатися» творчі концепції та саморефлексії, істотно бракує у досліджуванні постаті Грицька Чубая та його поезії. Через двадцять років по смерті ніхто, наскільки відомо, так і не пробував зібрати й видати його розкидане по адресатах листування. Нема біографії поета. Ніхто не записує спогадів про нього, численних літературних мітів і містифікацій, пов’язаних з ім’ям Чубая. Жодний дослідник не їздив до Літературного інституту в Москві, щоб розшукати творчі та контрольні роботи, в яких поет – з огляду на загальний вільнодумний дух, поширений там навіть у 70-х роках, – можна припустити, дозволяв собі висловлювати думки, які остерігся б артикулювати в Україні. Адже Літінститут був єдиною – і останньою – нішею його самореалізації. Немає бодай хронології важливих дат Чубаєвого життя. Є лише «П’ятикнижжя» – вартісне, поза всім іншим, ще й тим, що його впорядкував сам автор, – та спогади невеличкого грона найближчих друзів. Усе це ввійшло до чудового видання львівської «Кальварії». Вихід цієї неординарної книжки і став слушною нагодою для подальших медитацій.

Листи Грицька Чубая не менш цікаві за його вірші. Ось один із них – він зберігся в архіві Володимира Кашки, однокурсника Чубая по Літінституту в 1979–81 роках (семінар Анатолія Жигуліна). Дати немає, але, судячи з усього, лист написано восени 1980 року (на зворотному боці буклета-путівника Львівського музею народної архітектури і побуту).

Пане Кашка!

Це Вас турбує тов. Чубай. Звідомляю Вашу світлість, що я ще живий. Правда, безробітний. (Гадаю, що тимчасово.) Тобі вітання від Миколи Р’яб-ка [Рябчука.– К.М.]. Він десь їде(чи вже поїхав) до Москви на семінар маладых крітіков. Але я не об тім. Там «Вітрила-81» буде готувать Вас. Герасим’юк – твій давній приятель ще з КДУ. (Об тім він сам мені говорив кілька днів тому у мене в хаті.)

Отож: зладнай ходову добірку з фото 6x8 (на глянц. папері) з біографією і шли йому на «Молодь» з поміткою «Особисто».

На сім – кончаю. Жду вісточки від Вас із сонцесяйного вузлостанційного Бахмача!

Будем сподіватись, що і в наших воротях собака всереться, чи, як кажуть білоруси, загляне соньца і в наша вяконца!

Грицько.

От, маємо образок з тогочасного літературного побуту: до Львова приїздить київський гість, молодий, талановитий і вже відомий поет, упорядник поетичного альманаху. Грицько вболівав за свого однокурсника, якого (через нагляд за ним КҐБ) ніде не...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!