Ольга Плахотнік, Марія Маєрчик
Грудень 2010

Радикальні "Фемен" і новий жіночий активізм

В царство свободы дорогу
Грудью проложим себе.

В Україні «Фемен» сприймають скептично. Вітчизняні інтелектуалки й інтелектуали вказують на їхню кічевість і непослідовність.

Західні інтелектуалки й інтелектуали захоплюються «Фемен», їхньою дієвістю й радикальністю, а постать українського фемінізму асоціюється тепер із фігурами «Фемен».

Українські феміністки асоціяцій із «Фемен» остерігаються і воліють дистанціюватися: «Фемен», мовляв, торгують сексуалізованою жіночою тілесністю.

Як зрозуміти «Фемен»?

Феноменологія «Фемен»

«Фемен» – радикальний жіночий рух, що виник у Києві близько двох років тому. Вітчизняні газети й журнали, телебачення й інтернет спалахують дитячою екзальтацією, смакуючи атрактивну епатажність вуличних акцій «Фемен»: активістки протестують топлес.

Коли упродовж двох років акції «Фемен» не припинилися, ба навіть побільшали їх кількість і зухвалість, коли рух не прилучився до політичної партії і не став рупором кандидата на чергових виборах і не перетворився в бізнес-проєкт – запевнення, що «Фемен» є маріонетковою організацією, дещо притихли і пригасли.

Невтомні з’ясовування, хто ж фінансує «Фемен», упираються у факти фінансового аскетизму – активістки винаймають одну квартиру на трьох і нерідко потерпають від безгрошів’я:

«Саша Шевченко разливает чай из кастрюльки – чайника в квартире, которую она снимает еще вместе с двумя девушками, нет. Не хватает и чашек: “Я тебе в баночку чай налью, ладно? – предупреждает она свою подругу и соратницу Аню Гуцол. – Хорошо еще, что печенье имеется – родители привезли. До этого я неделю голодала. Но зато похудела, для съемок это хорошо”».

[Н. Радулова; «Огонёк», №37 (5146)]

Хоч би якими були результати пошуку тіньових фінансистів руху, прихованих політичних замовлень чи таємних проєктів (такий підхід апріорі належить до патріярхальної парадигми), вони не допоможуть знайти відповіді на питання:

Як і чому з’явився цей рух саме тепер, у період неоконсервативного повороту в нашій історії, і саме в цій, пострадянській країні, і саме в цій формі топлес-протесту молодих дівчат? Чи є це феміністичним рухом? А може, його прототипом? А може його антиподом? Наскільки цей рух протестний, а наскільки конвенційний і кон’юнктурний? Наскільки він є сексиcтською практикою, а наскільки протистоїть їй? Який меседж транслює «Фемен» і чи є він у «Фемен»?

Економіка протесту: епатажність, популярність, масовість

На 2008 рік стало зрозуміло, що ідея ґендерної лібералізації в пострадянській Україні програла у змаганнях за впровадження масової ґендерної та феміністичної свідомости. Навіть «нові ліві» часто-густо неґують феміністичими ідеями та ґендерною політикою.

Жіночий/феміністичний рух останніх кількох десятиліть не зміг пробитися до масової авдиторії, й попри всі, інколи титанічні, намагання запустити маховик ґендерно-політичної «індоктринації» залишався кулуарним, локальним, меншинним, створюючи свою (хоч і достойну та сильну, але доволі відособлену) нішу у просторі громадських організацій і негусту мережу науковців ув академії. Ухвалення закону про ґендерну рівність завдячуємо не так тискові громадянського суспільства, як потребі узгодити законодавство з міжнародними стандартами, а деяким політичним коаліціям продемонструвати силу. Останніми роками українська ґендерна політика стає складником державної політики, але cлабкий запит «знизу» і слабкий контроль із боку громадянського суспільства суттєво послаблює можливі позитивні її вливи та наслідки. За таких умов ідея соціяльної справедливости часто перетворюється на власний антипод, поглиблюючи, а не долаючи нерівності.

Нові форми жіночого руху й активізму, що виходять на арену останніми роками, цікаві тим, що вони, по-перше, формуються саме як низові («grass-root») організації. По-друге, вони випрацьовують і запроваджують іншу...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!