Ярослав Грицак
Лютий 2005

Re: birth of Ukraine

1

У неділю 21 листопада, десь ближче до обіду хтось виніс на 49-у Східну вулицю бандуру, і виборці навпроти українського консульства у Нью-Йорку заходилися співати пісень. Старша англосаксонська леді – з тих, хто, досягнувши певного віку, може жити майже вічно, – переходила вулицю і зупинилася запитати, що тут діється. «Ukrainian elections», – відповіли ми. Вона подивилася спочатку на нас, потім на співаків, подумала кілька секунд, а тоді сказала: «No, I don’t think so». І пішла питати далі найближчого американського поліцейського.

Англосаксонська леді не схибила: то не були просто вибори. Вибори й раніше відбувалися і в Америці, і в Україні. Але раніше ніхто не співав на виборчій дільниці. Цього разу українці співали й у Парижі, дивуючи паризьких поліцейських, які не підозрювали, що українці вміють так добре співати. Для Америки, як і для Франції, Україна була далекою країною, про яку мало хто щось знав, а ще менше хотів знати. 31 жовтня «New York Times» не вмістила жодного рядка про українські справи. Від початку Помаранчевої революції й аж до рішення Верховного Суду новини та фотографії з Києва не полишали перших шпальт усіх американських часописів, звісно, і «New York Times» також. У Нью-Йорку ніколи перед тим так сильно не відчувалося української присутности. У кав’ярні на Амстердам-авеню офіціянт-перуанець, почувши українську мову, привітав нас рукою, зігнутою у лікті, й піднятим кулаком: «Ucrainа democratica!». Водій авта, шлях якому перекрила колона українських демонстрантів дорогою до російського консульства, висунувся з вікна й закричав: «Неy, Ukraine! Don’t give up!».

Треба знати Нью-Йорк, аби зрозуміти суть цієї зміни. Попри голівудівський образ мегаполіса з бетону та скла, Нью-Йорк є досить затишним, ба навіть домашнім містом. Головним заняттям поліції у Центральному парку є не гонитва за злочинцями, а надання допомоги тим, хто впав з ролерів, велосипедів чи дощок-самокатів. Донедавна власникам великих супермаркетів нелегко було пробитися на нью-йоркський ринок: більшість корінних нью-йоркців воліли купувати в малих крамничках на своїй вулиці, де власник-продавець знав усе про своїх покупців, а покупці – про нього. Почуття ліктя особливо зміцніло після 11 вересня 2001 року. Спробуйте заблукати у «давнтавні», і до вас обов’язково хтось підійде, пропонуючи допомогу.

Але ви не дістанете цієї допомоги, якщо апелюватимете до жалости. В американській англійській слово «pathetic» означає когось, хто, граючи на ваших почуттях, викликає радше зневагу, аніж симпатію. Патетичних жебраків – на кшталт східноевропейських ромів, які нині cтали помітні в Нью-Йорку, – воліють оминати. Так само мало співчуття викликають і розмальовані на червоно та замкнені в залізних клітках китайці, які інсценізують катування та насильство у Китаї.

Ньюйоркці готові допомагати тому, кого вважають гідним допомоги. Щойно сотні тисяч українців вийшли на Майдан, вони миттєво стали об’єктом симпатії. Літнім американцям це нагадувало їхні шістдесяті роки – хіба що, як казали мені нью-йоркські знайомі, більшість речей, за які вони тоді боролися, з віддалі часу здаються тепер наївними, а українці на Майдані обстоюють засадничі цінності. Багато з моїх знайомих американців наприкінці листопада 2004 року хотіли би бути українцями, принаймні заздрили нам.

Була ще й інша, кон’юнктурна причина: збіг у часі американських і українських президентських виборів. Симпатії до України компенсували велике розчарування Америкою. Американський електорат виявився поділеним за реґіональним принципом не менше, аніж електорат український. Джон Кері переміг у найзаможніших штатах на обох океанських узбережжях і вздовж великих озер. Він випередив Джорджа Буша-молодшого й у великих містах. Нью-Йорк як найбільше американське місто, та ще й на атлантичному узбережжі, дав найбільше підтримки демократичному кандидатові. До Буша тут ставилися приблизно так, як у Києві до Януковича. В цьому переконувала...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!