Віктор Єленський
Жовтень 2003

Релігійна свобода перед викликом ідентичности

1

Впродовж другої половини 90-х релігійна свобода в Україні кристалізується як практично єдина свобода, дотримання котрої, попри певні порушення, є цілком реальним, а не декларативним. На тлі употужнення авторитарних тенденцій у керівництві різними галузями державно-суспільного розвитку, серйозного й масштабного наступу на свободу слова та інші свободи й права громадян України, через що вона отримує посутні зауваження від спостерігачів Ради Еврони про недотримується зобов’язань, узятих при вступі до цієї міжнародної організації, це особливо очевидно. Знову досить схвально оцінено українські досягнення у сфері релігійної свободи у нещодавно оприлюдненому Щорічному звіті Бюра демократії, прав людини та праці при Державному департаменті США.

Західні оглядачі, аналізуючи стан релігійної свободи в Україні, вказують на змагання між церквами за майно та будівлі, що не може не позначитися на загальній ситуації, а також на обмеження діяльности іноземних проповідників, згідно з доповненням до закону «Про свободу совісти та релігійні організації» від 23 грудня 1993 року. В доповіді Держдепартаменту США «Про релігійну свободу: фокус на християнах» відзначається, що українська Конституція й законодавство забезпечують відокремлення церкви та держави й дозволяють релігійним організаціям встановлювати місця богослужінь та навчання духовенства і що уряд поважає ці права на практиці. Критику стану релігійної свободи в Україні тут зосереджено навколо двох проблем: обмеження, які накладає на діяльність іноземних релігійних проповідників закон, і обмеження, які накладають на них місцеві органи влади.

У першій щорічній доповіді Держдепартаменту США з релігійної свободи, підготовленому на виконання вимог Міжнародного акта про релігійну свободу 1998 року, також указано, що український уряд у цілому поважає релігійні свободи на практиці – виняток становлять лише деякі нетрадиційні релігії, які мають труднощі з реєстрацією, купівлею майна або орендою нерухомости. Прикладів постійної відмови якимсь релігійним організаціям у реєєстрації немає, але деякі новітні релігії стикаються з цією проблемою на реґіональному рівні, або вона пов’язана з бюрократичними зволіканнями. Також зауважено тиск, який православні церкви в центральному, східному й південному реґіонах та греко-католицька – в західному чинять на місцеву владу, прагнучи блокувати леґалізацію новітніх релігій.

У третьому щорічному звіті Державного департаменту США серед чинників, здатних загрожувати релігійній свободі в Україні, названо спроби християн установити хрести неподалік від місць юдейських та ісламських поховань.

Очевидно, досягнення відносно пристойних стандартів у сфері релігійної свободи є наслідком узаємодії відразу декількох факторів, серед яких не так просто виокремити головний.

Насамперед, релігійно-суспільний розвиток посткомуністичних країн великою мірою відтворює типи релігійних культур, що формувалися впродовж тривалого історичного періоду й різною мірою зазнавали переслідувань від комуністичних режимів. Український тип релігійної культури (хоча, можливо, коректніше говорити про типи) в цілому достатньо толерантний до іновірців.

Далі варто вказати на відсутність в українському націоналізмі жорсткої конфесійної ідентифікації, що серйозно підриває можливість установити релігійну монополію. Український національний міт значно меншою мірою пов’язаний із релігією: ідентичність українця не передбачає такої самої релігійної визначености, як у випадку «сукупного» серба, поляка, грузина чи хорвата. Конкретно-історичні обставини формування української нації вимагали від українських інтелектуалів-патріотів якщо не усвідомленої, то, принаймні, підсвідомої нівеляції церковного чинника. Роман Шпорлюк стверджує, що «український проєкт» постав великою мірою з наміру Галичини, яка вирішила «не бути Польщею» і зуміла подолати москвофільство, стати частиною великої української нації. Цей намір означав набуття більших...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!