Микола Рябчук
Вересень 2018

Розлучення по-червоному

Степан Величенко, Імперіалізм і націоналізм по-червоному: українська марксистська критика російського комуністичного правління в Україні (1918–1925), Переклав з англійської Сергій Сєряков, наукові редактори Володимир Склокін, Сергій Сєряков, Львів: Видавництво УКУ, 2017, 360 с.

За іронічним збігом обставин книжка Степана Величенка про український націонал-комунізм «Painting Imperialism and Nationalism Red» побачила світ 2015 року — приблизно водночас із ухваленням так званих «декомунізаційних законів», із яких sensu stricto декомунізаційним був лиш один — «Про засудження комуністичного та націонал-соціялістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаґанди їхньої символіки». Наукові й мистецькі твори, на щастя, не потрапляли під дію того закону, тож Величенкову працю безперешкодно було перекладено українською мовою й опубліковано торік у видавництві Українського католицького університету.

Степан Величенко (Stephen Velychenko), відомий канадський дослідник-україніст, досить послідовно дотримується у своїх працях марксистських поглядів, що, однак, не робить його праці менш науковими чи, скажімо, необ’єктивними порівняно з працями колеґ-немарксистів. Наприкінці «Імперіялізму і націоналізму по-червоному» він розглядає суто гіпотетичну можливість того, що українськя ліві могли об’єднатися і здобути владу в 1917–1920 роках. Найімовірніше, визнає Величенко, вони встановили би партійну диктатуру і застосували би терор до населення, як це властиво комуністам у всіх країнах. Проте в незалежній комуністичній Україні

не сталося б масштабного напливу російських поселенців, а сфера публічної комунікації, економіка й освіта були б українсько-, а не російськомовними. <…> Без політично потужної русофілії неорадянських груп, які спираються на русифіковане міське населення і неасимільовану російську меншину, некомуністична Україна — подібно до своїх західних сусідів по колишньому радянському блоку — у 2004 р. цілком могла би бути в ЄС.

Чи це робить українську версію комунізму менш диктаторською і злочинною? Радше за все, ні. Подібно як польська, угорська чи юґославська версії комунізму в певні періоди мало чим відрізнялися від панівної совєтсько-сталінської, так і комуністична Україна за формальної чи навіть реальної незалежности цілком могла бути не менш тоталітарною і терористичною, ніж більшовицька Росія.

Проте партійно-тоталітарного гніту в такій Україні не доповнював би ще й колоніяльний гніт, ідеологічної індоктринації не супроводжувала би русифікація; репресій чи навіть екстермінації «класових ворогів» не доповнювало би масове переселення імперських колоністів до цієї країни, драматичний розлам між селом і містом мав би лише соціяльний, а не етнокультурний вимір і не символізував би безмірної переваги «передового» російськомовного світу над безнадійно відсталим україномовним. Людські кошти правління «своїх» комуністів могли бути цілком співмірні з коштами правління комуністів чужоземних. Проте соціяльно-структурні відмінності були істотні, а отже, й можливості подолання деформацій — тоталітарних в одному випадку і тоталітарних та колоніяльних у другому — виявилися б цілком іншими.

Величенкова книжка — аж ніяк не апологія українського націонал-комунізму, а радше проблематизація складного історичного явища, що не втискається у чорно-білу схему «декомунізаційних» (і подібних до них «національно-визвольних») законів; і водночас це нагадування про імперський характер російського комунізму, що його автор влучно окреслює (слідом за українськими марксистами) як «імперіялізм по-червоному». А понад те, це ще й переконливий арґумент на користь деколонізації, яка була би значно доречнішою у сьогоднішній Україні, ніж евфемістична «декомунізація». Адже реальна загроза для України — це «русский мир» та його метастази у головах наших співгромадян, а не давно вже покійна теорія «наукового комунізму» та його безнадійно...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!