Марсі Шор
Переклад: 
Богдана Матіяш
Листопад 2014

Рятуючи юдейську Україну

Через чверть століття після завершення Холодної війни Европа постала перед моментом істини щодо Росії. Майже прямою ставкою у цьому випробуванні є Україна. Знову, як у часи нацизму та сталінізму, европейська периферія стала центром европейської історії. У лютому ми бачили кульмінаційний момент революції в Києві на головній площі, Майдані, трансльований наживо через YouTube. Ми бачили людей на вулицях, що опинялися лицем до лиця перед водометами, БТР-ами й снайперами. Це була революція, яка завдячувала свій успіх не лише дорослості новопосталого громадянського суспільства, але й готовності людей померти, протестуючи проти тиранії бандита. Її ж перемогу наприкінці лютого заледве вдалося відсвяткувати, як одразу розпочалося поступове захоплення спочатку Криму, а тепер Cхідної України, що його спонсорувала Росія.

Упродовж протестів на Майдані український президент Віктор Янукович говорив Заходові, що протестувальники є фашистами й антисемітами. Російський президент Владімір Путін тепер дотримується такої ж позиції. Це звинувачення сприймають усерйоз із огляду на українську темну історію погромів, а також колаборацію у вбивстві євреїв під час нацистської окупації. Але воно іґнорує думку євреїв, котрі якраз і брали участь у нещодавній революції.

Натан Хазін, український єврей із Одеси, має сан рабі. Він еміґрував до Ізраїлю і служив у Ізраїльських Збройних Силах. Потім він повернувся в Україну, цього разу до Києва. 

«Я ніколи не уявляв, — сказав він у нещодавньому інтерв’ю, — що я застосовуватиму свої бойові знання в тихому й мирному Києві». Спочатку він прийшов на Майдан як спостерігач сутичок між протестувальниками та силовиками Януковича. Потім він почав давати поради: ті, хто був на Майдані, могли побачити, що в Хазіна був досвід. Невдовзі він відповідав за декілька операцій. Він сказав: «Я усвідомив, що це моя війна». У перші дні він нічого не казав про те, що є євреєм. Потім, поступово, почав говорити про це людям. «Мене шокувала реакція. Люди називали мене “братом”. Усі».

Хазін був не один такий. Декілька ветеранів ізраїльської армії билися на Майдані, і одним із тих, кого вбили снайпери влади, був єврей, ветеран совєтської Червоної армії. Місцеві євреї сформували в Києві власний бойовий підрозділ, а місцеві євреї в Дніпропетровську нині організовують батальйони самооборони проти небезпечного російського вторгнення.

Хоч що може бути далі, Майдан репрезентує новий незвичайний розділ в історії українсько-єврейських узаємин. Цей новий розділ дуже здивував решту світу, яка забула про українських євреїв — дітей і онуків тих, хто вижив у Голокості, — як загалом забула й про Україну.

Україна була значно спокійніша й, звісно, набагато забутіша в липні 2002 року, коли Джефрі Вейдлінґер і ДовБер Керлер приїхали до Вінниці й знайшли Беллу Чіркову, що співала в жіночому хорі. Вбрана в червону повсякденну сукню в квіти та жовту селянську хустку, зав’язану під гострим підборіддям, Чіркова виглядала як персонаж із казки. Вона була найстаршою жінкою в хорі й найкращою танцюристкою. Вона ходила з паличкою, а танцювала без неї. Після короткого...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!