Мирослав Попович
Квітень 2001

Що відбувається в Україні

А що, хіба в Україні щось відбувається? Нічого, власне, і не відбувається. Посівна в Україні. Громадяни копаються на дачах, городах, ділянках. Хтось поїхав до Туреччини, хтось до Польщі, хтось до Росії, – життя йде, як завжди. Пройшли мітинґи й інші акції, може, ще будуть, – як висловився керівник президентської адміністрації, покричать та й порозходяться. І це правда.

Урядова криза? Урядові кризи у нас мало не щороку, тих прем’єрів ніхто й не порахує. У Франції чи Італії бувало ще гірше. І це теж правда.

Чим цього разу викликана відставка уряду? Як сказала по телебаченню одна розумна журналістка, уряд порушив рівновагу між групами олігархів, досягнуту з такими труднощами, порушив неспровоковано, і на користь однієї з груп, а саме тієї, що представлена в ньому. І це, мабуть, правда, не важко порахувати.

Зрештою, яка криза, говорить президент? Державний механізм працює без перебоїв, накази й розпорядження, доручення й поради виконуються принаймні так само, як і раніше. Яка опозиція? Кілька десятків політичних діячів, у яких не склалося з керівною і спрямовуючою роллю. І справді, діячів небагата, й у них переважно не склалося.

Все це правда. Коли тільки почалося зі справою Гонгадзе та касетами, один молодий політолог сказав мені: «А що, власне, сталося? Нічого не сталося. Забудеться, ніби й не було». На наших очах усе відходить у минуле, слідство в глухому куті, ніхто нічого так і не знає, ніхто ні за що відповідальності не поніс і не понесе.

Нічого серйозного в нашому політичному житті не відбувається. І це свята правда, і в цьому весь жах ситуації в Україні.

В країні існує переконання, що підслуховують телефони в кого завгодно й без будь-яких санкцій, і що тут поробиш. Не дуже здивувало, що й самого президента підслуховували. Ті записи, які люди прочитали, вразили гидотним цинізмом високих владних сфер, і хотілось би, щоб це була неправда і провокація. Провокація темних сил, які раніше називались антисоціалістичними, а тепер – антиукраїнськими. Спочатку прокуратура повідомила, що так воно і є, і найнадійніша експертиза нібито встановила, що все змонтовано «по буквах». Збиралися начебто притягти до карної відповідальності майора за фальсифікацію, а Мороза за наклеп. Потім якось вийшло так, що майора звинуватили у розкритті державної таємниці. І небо не впало на наші українські голови, і не розверзлася земля під нашими ногами. Нічого не сталося.

Я не знаю, чи винен президент моєї держави хоч би непрямим чином в убивстві молодого задерикуватого журналіста, чи ні. Не знаю, дав йому губернатор оту золоту акцію для діточок на спомин, чи не чув і не бачив президент зроду-віку нічого подібного. І що там було з нібито незаконними нібито прибутками одного депутата, пов’язаного з Житомиром, і його нібито подарунком вартістю в п’ять мільйонів. Знаю тільки, що ніхто не розпочав слідства в цих і подібних справах, щоб очистити керівника держави і найвищих посадовців від страхітливих звинувачень. Можливо, з правного баку це так і має бути: якщо навіть плівки справжні, вони не мають юридичної сили як доказ. Можна просто не зважати. Як сказав представник президента в парламенті, все одно ви нічого не вдієте. Відповідні комісії і процедури не передбачені. Проте з боку політичного і морального така поведінка є цинізмом в особливо великих розмірах. І це якраз і є те, що з нами сталося, – нам усім із президентом включно плюють в очі, а нібито нічого не відбувається. Навіть втиратися не треба. Не передбачена така процедура.

І в цій атмосфері, звичній, як задушливе повітря для мешканців камери СІЗО, складається наш політичний клімат.

Вимогу президента до державних чиновників негайно звільнити приміщення, якщо вони мають хоча б якусь симпатію до опозиції, сприйнята як щось сама собою зрозуміле. Така вже наша політична культура.

Мені одна зарубіжна журналістка сказала: в Європі, в тому числі постсоціалістичній, немає іншої держави, де після такого скандалу все залишилося б на...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!