Ніла Зборовська
Березень 1999

Шевченко в «жіночих студіях»

Оксана Забужко. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. – Київ: Абрис, 1997.

Ирина Жеребкина. Женское политическое бессознательное. – Харьков, 1996.

1.

В Україні розгортається феміністична критика. Тобто утверджується критична свідомість, яка виявляє пильну увагу до ґендерно розколотого буття світу і спрямована на деструкцію та підважування патріархальної цивілізації, що викінчує сама себе.

Можна схематично окреслити дві тенденції в такій критиці. Перша вороже наставлена до національного вияву буття й означує націоналізм як найпершого ворога феміністичних інтелектуальних стратегій в Україні. Така критика декларує себе як космополітичний фемінізм. Друга активно включає національну специфіку в «жіночі» студії й може бути означена як «м’який» національний фемінізм.

Виразною ознакою різних орієнтацій феміністичної критики стало перепрочитання творчості Тараса Шевченка, як його здійснили у своїх книжках Ірина Жеребкіна та Оксана Забужко. Розмову про співвідношення фемінізму та націоналізму спонукала також поява книжки Марти Богачевської-Хомяк «Білим по білому» (1995).

Мені важливо розрізнити націоналізм як державну ідеологію або політичну систему, коли національна ідея, національні почуття громадян експлуатуються структурами влади, – і приватне, інтимне почування конкретного індивідуума, що не дається до привласнення та оволодіння, існує – поетично. Далі йтиметься якраз про співвідношення фемінізму з поетичним націоналізмом. Націоналізм у державній ідеології в сьогоднішній Україні є, на мій погляд, з одного боку – фіктивним і фальшивим, а з іншого, не має реальної сили. Твердження Ірини Жеребкіної про те, що в Україні націоналізм «піднесений у ранґ державної політики і грає роль макрополітичного дискурсу, котрий намагається об’єднати всі інші різновиди соціальних і культурних дискурсів і політик», є скоріше націоналістичною фобією і вигадкою самої авторки. Державні мужі України використовують національну ідею незграбно й немодерно: демонстрація вишиваних сорочок, народних пісень, ювілейні вечори, на яких збирається старе покоління, апеляція до архаїчної міфології та символіки, що перебувають в очевидному розриві з сучасними соціальними та культурними реаліями, фіксують більшою мірою національне безсилля, що прагне на тлі модерної «американізації» суспільства через засоби масової інформації утримати старе, неактуальне минуле. Наслідок – тотальне відчуження молодого покоління від українства загалом та повторення результату політики «українізації» 1920-х, яка виростила яскраву героїню Миколи Куліша – тьотю Мотю з її невмирущим афоризмом: «Гораздо приличнее быть изнасилованной, чем украинизированной».

2.

Державницькому «пасеїстичному» націоналізмові вже на першій стадії його формування стала чинити опір нова українська література. Наприклад, в ігровому дискурсі приватного «постмодерного націоналізму» Юрія Андруховича, що відкидав державні маніпуляції з індивідуальним національним почуттям. Формування національного приватного мислення взагалі є характерною рисою посттоталітарної літератури в Україні. Натомість державницький поет, народник і патріот, сьогодні приречений бути мертвим поетом, оскільки артикулює зужиті архаїчні міфи і не є творцем.

В основі поетичного націоналізму лежить ідеальне уявлення про націю як сім’ю, що апелює до почуття єдності, соборності. Національний міф органічно вростає в космополітичний (коли як велика сім’я мислиться ціле людство). «Людину будь-якої епохи і будь-якої культури, – писав Еріх Фромм, – хвилює одне й те саме питання: як подолати самотність, як вийти поза межі свого окремого життя й досягти єдності». Однак людина при цьому хоче зберегти індивідуальну свободу. Що й робить її світогляд романтичною візією: визнання високої цінності духовного єднання всіх в ідеальному майбутньому (або...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!