Вадим Дивнич
Листопад 2005

Схід сонця в помаранчевих тонах. Імпресія

Книжка, про яку майже не йтиметься в цьому патетичному нарисі:

Pomarańczowa poezja / Помаранчева поезія. Wybór i komentarz: Jakub Herold. Tłumaczenie: Agnieszka Korniejenko, Bydgoszcz: Instytut Wydawniczy Świadectwo, 2005.

 

Імпресіонізм розпочався зі сходу сонця – себто з полотна, на якому той схід було зображено. А що кожний по-справжньому новий мистецький напрям мусить бути незбагненним для сучасників, то, може, одночасно з ним народився тепер уже сивобородий анекдот про вельми просунутого маляра-модерніста, який запросив до своєї майстерні сусіда похвалитися щойно завершеною роботою. Перший глядач, свідомий значущости моменту, захоплено вітає мистця:

– Чудово! Просто немає слів! У мене аж слинка потекла.
– Від сходу сонця в тебе слинка потекла?!
– Схід сонця?! Господи... Я думав, це яєшня...

Повідомляючи про суб’єктивне враження від об’єкта і вже назвою приписуючи своє повідомлення до певного напряму, мушу дотриматися встановлених у ньому канонів. Тому буду втішений, коли високошановний чительник, трудно дійшовши останньої крапки, зітхне: «Господи, я думав, це рецензія».

***

Посеред цьогорічного літа в «Критику» надійшов конверт із Варшави: Аґнєшка Корнєєнко подарувала редакції збірочку самодіяльних «помаранчевих» віршиків, складених в Україні й перекладених та виданих у Польщі. (Білінґва! Академічний підхід.) Відкривали парад, хто б сумнівався, «Ґринджоли» своєю несмертельною, сказав би Донцов, пісенькою «Разом нас багато». Незважаючи на такий поважний психологічний іспит, можу гордо запевнити, що найперше і природне за таких обставин запитання – а для чого їх складено, перекладено і, тим більше, видано? – прийшло до мене пізніше і вже як наслідок, сказали б росіяни, умничанья. Критичних рефлексій. Бо доречніше тут запитувати не «для чого», а dlaczego, себто – чому? А чому це видано, я знаю. Вперше прилетівши у вересні 1988 року із задушливого щербицького Києва до Вірменії, на площу перед єреванським оперним театром, що вирувала кількасоттисячними «карабахськими» мітинґами, і повертаючися туди ще – по допінґ, по ковток кисню, по отой тепер уже, нарешті, з українського досвіду знаний піднесений «дух», по оте неймовірне відчуття: нас багато і нас не подолати, ми перемагаємо і переможемо, – я, якби це було під силу мені й можливо в тодішній Україні, охоче й сам видав би переклади почутих там бадьорих пісеньок. Вони, певно, дуже схожі на оцей репаний плід Помаранчевої революції, що його поляки приязно надрукували у збірці, перед тим щиросердо проголосувавши за нього на «Евробаченні»: принаймні, знайома киянка-вірменка (професійна перекладачка української літератури, освіта – консерваторна), нажахано повертаючи мені касету тамтешніх «ґринджолів», яких чути було з усіх єреванських магнітофонів і яких тільки тому я дав їй послухати, з незрівнянним кавказьким темпераментом зажадала нічого такого їй більше не приносити. «Вони це слухають?! Та вони хворі! Це хвора нація! Та в ресторанах грають краще!» Єреванський студент, регочучи з моєї розповіді про цю пригоду, до революційних музик, утім, був нещадно-співчутливим: «Рабис! Поют, бедолаги, ну что с них взять». Незнайоме слово видалося мені назвою «самвидавного» гурту, але назви мій приятель не знав і не був певен, чи є вона взагалі; з’ясувалося, що то зачепився в суміжній ділянці «спільного культурного простору» пролеткультівський витвір, який ніколи не траплявся мені вдома: «рабочее искусство».

Чемність зобов’язувала відгукнутися, бодай колонкою, на дружній жест поляків і описати зібраний під помаранчевою обкладинкою «робмис» (либонь, такої словоформи вимагає «коренізація»?). Чи, може, студмис. Зрештою, гімн революційного Майдану «Разом нас багато» особисто мені залишив чи не найрізкіше враження тих днів. Я намагався не марнувати часу на помаранчеві дискотеки, тож попервах ця пісенька долинала до мене шматками з...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!