Олександр Гриценко
Серпень 1999

Скромні нащадки невгамовних «двигачів»

Першу статтю Олександра Гриценка на тему типології сучасних політиків «Невгамовні “двигачі мас”» дивіться в попередньому числі «Критики».

1.

Політична культура колишнього СРСР сформувала кілька характерних типів політичних лідерів, за типологією яких можна виокремити три основних періоди його історії.

Перший – ленінсько-сталінський (до середини 1950-х) дав такі політичні типи, як Вождь-Батько (на ранньому етапі – Вождь революції), Вірний Соратник, Сталінський нарком (він же – Видатний Господарник), а також Герой Праці (або ж віртуальний політичний діяч).

Еволюцію від Вождя Революції (такої собі поліпшеної моделі Професійного Революціонера) до Вождя-Батька (або, ще сильніше, Батька Народів) нескладно прослідкувати на прикладі того, як радянська офіційна культура (від соцреалістичного мистецтва до «наукових» праць з історії КПРС) змальовувала Леніна та Сталіна. Вже за життя Леніна та одразу по його смерті ленінському образові додали рис релігійного святого (з числа «батьків церкви») та Царя-батюшки, а вже в пізньому образі Сталіна революційно-утопічні риси поволі згасають, зате посилюється традиційна для російської політичної культури «богодана» харизма, авторитет патріархального штибу (звідси – й неофіційний титул «батька», як у козацьких гетьманів). Паралельно з цим процесом, образи інших, менших за рангом Професійних Революціонерів – Соратників вождя, – набувають дедалі чіткіших рис вождевих Фаворитів. Вірність ідеї в них зміняється вірністю Вождю, а інтелектуалізм – безоглядною виконавчою вправністю (Свердлов, Калінін, Молотов, Кіров, Орджонікідзе, Берія, Хрущов тощо).

Однак з огляду на неспадковість влади радянського Вождя-Батька його Вірні Соратники потенційно також були Вождями, тому з суто прагматичних міркувань, аби обмежити коло конкурентів, десь від кіпця 1930-х почав культивуватися тип Сталінського Наркома (або ж Видатного Господарника). Це також був Вірний Соратник, але вже зовсім не Революціонер, не ідеолог, а за задумом – і не політик, а лише господарник, тісно прив’язаний до справи управління конкретною «галуззю» й позбавлений шансів будь-коли претендувати на найвищу владу: Мікоян – це Харчопром, Тевосян – Танкопром, Косиґін та Устинов – іще якісь «проми».

Життя, одначе, внесло свої корективи в задуми кремлівських володарів, і саме вчорашні скромні «сталінські наркоми» стали опорою Хрущова у боротьбі проти сталіністів, а потім – визначили панівний тип політика післясталінської доби – прагматичного та поміркованого, досить-таки байдужого до «ідеологічної тріскотняви», але непоганого організатора «конкретних справ».

Виник за сталінської доби ще один, хоч і віртуальний, тип політичного діяча, розпропаґований не лише комуністичними мас-медіями, а й такими шедеврами мистецтва, як фільми «Депутат Балтики» та «Член уряду». Йдеться про скромних і неамбітних доярок та академіків, свинарок та пастухів, письменників-орденоносців та поетів-академіків, «висунутих і обраних народом» у буцімто найвищі органи державної влади СРСР. Роль їхня була, звичайно, суто ідеологічно-маскувальна, але соціальні привілеї цим людям надавалися цілком реальні, до того ж такі «герої праці» та «народні обранці», якщо не «зазналися», не втратили людської совісті (а багато з цих достойників таки її не втрачали), могли зробити чимало корисного простим людям – допомогти з квартирою, паливом на зиму, газом до села тощо.

2.

Другий, хрущовсько-брежнєвський період (від кінця 1950-х до початку 1980-х) до переліку сформованих попереднім періодом типів додав іще два – Удільний Князь і Дисидент (він же – сучасний Володар Дум).

Послаблення жорсткого тиску тоталітарного центру на неросійські околиці СРСР, офіційно пропаґоване як «повернення до ленінських принципів національної політики», привело врешті-решт до сформування нового типу владних відносин...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!