Олена Павленко, Антон Антоненко, Роман Ніцович
Серпень 2015

Слід угоди з Іраном в трикутнику Україна – Росія – ЕС

Ознайомтеся також із путівником по ядерній угоді із Іраном, що його підготував Белферський центр науки та міжнародних стосунків при Гарвардському інституті державного управління ім. Джона Ф. Кенеді.

Сигнали для реґіону

Іранська криза і її вирішення надіслали ЕС, Україні та Росії декілька потужних сиґналів.

Перший і, мабуть, один із найважливіших сьогодні – це те, що економічні санкції працюють. Запровадження санкцій 2011 року та їх посилення 2012 року продемонстрували свою дієвість для країни, яка за структурою експорту дуже нагадує Росію, а також дали зрозуміти, що переорієнтація на альтернативні до ЕС та США ринки не може бути абсолютною відповіддю. Бажання Ірану вийти з ізольованости і готовність вести переговори з країнами Заходу мала би бути сиґналом для Росії, яка сьогодні надійно йде іранським докризовим шляхом.

Другий важливий сиґнал – на ринку ЕС незабаром може з’явитися потужний конкурент «Ґазпрому». Це не швидкий шлях, але бажання Ірану стати одним із постачальників газу до країн ЕС дуже велике, країна активно працюватиме на реалізацію цього сценарію. Україна, прямуючи до спільного енергетичного ринку з ЕС, також зацікавлена в успіху европейської диверсифікації: частка постачань газу з ЕС зростає, активно тривають переговори і реалізовуються проєкти щодо доступу іноземних компаній до українських сховищ газу тощо. Тож Іран може суттєво додати обертів европейській політиці енергетичного вибору та різноманіття.

Третій сиґнал – в «іранських» переговорах ефективно зарекомендував себе формат «шістки» переговорників. У ситуації, коли російська аґресія на території України фактично є порушенням міжнародного права, а отже, міжнародним злочином, розширення «Нормандського» формату з приєднанням, зокрема, США та Великобританії здається дуже на часі. Іран довгий час обирав тактику відмовок та уникання, проте із запровадженням формату «5+1» переговорний процес отримав чітке русло. Тому залучення додаткових переговорників для уникнення ескалації російської аґресії в Україні може стати дуже цінним уроком від іранських домовленостей.

По-четверте, попри всі дружні політичні стосунки, вихід Ірану на нафтовий ринок матиме безумовний вплив на стан російської економіки, а саме – прискорить її падіння. Якщо російська сторона не спробує стримати іранських планів (що буде надзвичайно складно зробити), вже від 2016 року ціна на нафту далі знижуватиметься, що скорочуватиме залежний від експорту нафти бюджет Росії, і, своєю чергою, змушуватиме керівництво країни зменшити свої імперські апетити щодо аґресії та війни в Україні.

Водночас завершення активної фази іранських переговорів і перехід співпраці в режим активного моніторинґу з боку сторін виконання домовленостей дає більше шансів для того, щоб події в Україні потрапляли на перші позиції міжнародного порядку денного. Приділення більшої уваги на світовій арені вимагатиме від світового співтовариства активнішої залучености у знаходження рішень для розв’язання конфлікту й зупинки аґресора. Вирішення однієї кризи фактично дає більше часу і простору для зусиль із вирішення наступної.

Політичний складник: кому вигідна формула «Україна в обмін на Іран»

Росія була активним учасником переговорів з Іраном, керуючись власною політичною метою. Якщо під час дії санкцій російська сторона не могла відкрито торгувати з Іраном і вигадувала обхідні способи торгівлі (див. нижче), то після підписання угоди Росія матиме можливість відкрито пропонувати Тегерану свої товари (щоправда, не факт, що вони будуть конкурентні із західними).

...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!