Григорій Грабович
Червень 2001

Слідами національних містифікацій

Книжки, які обговорюються в цій статті:

Українська література у портретах і довідках: Давня література — література XIX ст. ДОВІДНИК. Редакційна колеґія: С.П.Денисюк, В.Г.Дончик, П.П.Кононенко, Р.В.Мовчан, В.Ф.Погребенник, А.Г.Погрібний, В.О.Шевчук. — Київ: Либідь, 2000.

О.В.Слоньовська. Конспекти уроків з української літератури. Нове прочитання творів. — Київ: Рідна мова, 2000.

Історія української літератури. Навчальна програма нормативної дисципліни для вищих закладів освіти. Київ: Міністерство освіти України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 1999.

А.Б.Уліщенко, В.В.Уліщенко, О.О.Благач, В. П.Петренко. Українська література. Скорочений виклад текстів за новітніми програмами міністерства освіти України на допомогу учням 9-10 класів, абітурієнтам, студентам. — Харків, 1999.

Анатолій Ткаченко. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства). — Київ: Правда Ярославичів, 1998.

Александр Асов. Велесова Книга. Перевод и комментарий. — Москва, 1994.

Книга Велеса. Перевод и пояснення А.И.Асова. — Москва, 1997.

Велесова книга. Леґенди. Міти.

Думи. Скрижалі буття українського народу. Довідкові матеріали Б. Яценка. Київ: ІндоЄвропа, 7502 (1995).

Послання Оріян Хозарам. Пам’ятка древньої української мови і публіцистики «Рукопис Войнича». Київ: ІндоЄвропа, 7503 (1995).

Калевала. Фінський народний епос. — Київ: Основи, 1995.

Навіть не надто детальний розгляд природи національних містифікацій1 доволі виразно показує їхні культурно-історичні спонуки, а точніше, соціо-психологічну матрицю: в різних суспільствах і в різних епохах потреба самоствердження вимагає відкриття своїх коренів. Автентичність тих коренів — тобто тексту/нарації, що їх висловлює, — стає другорядною супроти основної міфотворчої функції: потреби переказати глибший сенс, резон існування колективу. Але раціоналістські закони гри вимагають наукової, текстуальної видимості — тобто об’єктивної пам’ятки. Відтак вони урухомлюють процес витворювання, а потому ревного захищання специфічного науково-міфічного гібриду, який стає сакральним об’єктом чи пак талісманом колективної автентичності й стародавності.

Це, так би мовити, інваріант. Проте кожне суспільство має свої особливості, й сама рецепція цих національних святинь/містифікацій показує цікаву гаму варіантів. Один із найцікавіших серед них — за інтенсивністю суперечок, за конкретикою науково-методологічних пошуків, врешті, за історичною розв’язкою справи — це історія з чеськими рукописами.

Від Ганки до Масарика

16 вересня 1817 року двадцятишестилітній чех Вацлав Ганка, шукаючи, як згодом стверджував він сам, у деканському костелі Двура Кралового за старожитностями гуситського періоду, знайшов у старій скрині пергаментний згорток. Він складався з дванадцяти листків, що буцімто були рештками набагато більшої збірки. На них містилося шість епічних поезій, шість ліричних і дві ліро-епічні, в десятискладових віршах середньовічною чеською мовою. Через рік Ганка видав їх книжкою, і відтоді вони відомі як «Краледворський рукопис».

Рік перед тим, 1816 року, першу таку старочеську поезію виявив — на дошці свого ж письмового стола! — друг Ганки студент Йосеф Лінда (цей текст потім дістав назву «Пісні вишеградські»); рік по тому, 1818-го, розшифровано ще один давньочеський рукопис, який потрапив до рук Ганки і знаного філолога Йосефа Юнґмана. Вони назвали його «Любушин суд»; наприкінці 1850-х років з’явилася версія, нібито цей манускрипт походить із замку Зелена Гора, і він став називатися «Зеленогорським рукописом». Відкритих старочеських пам’...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!