Елеонора Соловей
Листопад 2005

Територія свободи

Універсеп (Універсальний словник епіграм), або ж УСЕ. Зібрав, упорядкував, вступне слово та післямову написав Віктор Косяченко. – Чернівці: Буковина, 1998.

Микола Лукаш. Шпигачки. Упорядкування і післямова Леоніда Череватенка. – Київ: Ярославів Вал, 2003.

Леонід Первомайський. Дикий Пегас. 1924–1964. – Київ: Альтерпрес, 2004.

 

Крамольний некерований жанр, яким є сатирична епіграма «не для друку», живе радше за законами фольклору, ніж літератури. Немає сумніву, що чимало його взірців, може, найзухваліших і найгостріших, ми назавжди втратили через страх авторів чи їхніх конфідентів. Не всі розуміли історичну цінність таких свідчень; треба було бути академіком Єфремовим, аби в добу «вухатих» стін не лише вести щоденник, а й записувати туди свіжі анекдоти й новітній фольклор. Та збереглися ті щоденники радше всупереч усьому. Дещицю недрукованих епіграм, очевидно, ще можна поназбирувати в письменницькому епістолярії; певна річ, на таке винятково трудомістке намивання золотих піщинок треба відповідного ентузіяста, а проте подейкують, що такий уже є. Зрештою, та пошукова робота, яку здійснив для видання Лукашевих «Шпигачок» Леонід Череватенко – теж такого роду, лише трохи локальніша, але не менш забарна й копітка.

Один із епіграмістів, про яких ітиметься, в автобіографії, теж за життя не друкованій, висловив переконання чи, може сподівання, що «час настає для всього». І видається, що час настав навіть на цей реліктовий жанр, який в означену добу був чи то рудиментом пріснопам’ятних захалявних книжечок, чи то передвісником і попередником самвидаву, залишаючись, ясна річ, ще й віддаленим, проте прямим нащадком Катула й Марціяла. Отже, 1998 року в Чернівцях вийшов томик «Універсеп (універсальний словник епіграм) або ж УСЕ», що його впорядкував Віктор Косяченко; 2003 року – маленька книжечка дбайливо зібраних стараннями Леоніда Череватенка епіграм Миколи Лукаша «Шпигачки»; минулого року онук Леоніда Первомайського Сергій Пархомовський видав збірку епіграм, пародій та віршованих листів на літературні теми «Дикий Пегас» – автор власноручно уклав її та виготовив два машинописні примірники цієї збірки в картатих палітурках: один, як свідчить Пархомовський у короткій преамбулі, він віддав Саві Голованівському, другий залишив у власному архіві. Подібну книжечку, своєю чергою, впорядкував і Голованівський, один її примірник зберігається в мене, і 1996 року я опублікувала в журналі «Вежа» більшість епіграм із неї; ту публікацію використав Косяченко, порозносивши по своїх вигадливих рубриках епіграми з неї.

Насамперед варто відділити той корпус творів означеного жанру, про який тут мова, від значно об’ємнішого масиву епіграм «для друку» (хоча Косяченко не робить такого розрізнення): серед цих, других, траплялися і дотепні, і навіть гострі, проте сама їх «леґальність» у пору «теорії безконфліктности», що проголошувала єдино можливим у насильницьки згармонізованій дійсності лише конфлікт «доброго зі ще кращим», нагадує один із «фольклорних» сарказмів союзно-столичного взірця: «Ты хочешь ласковой сатиры? Ты хочешь бритого ежа!». Принагідно слід сказати, що в столиці метрополії в літературних колах справжні, тобто не призначені для друку, епіграми мали ширше побутування, а стіни кафе ЦДЛ (Центрального будинку літераторів) були розписані епіграмами й розмальовані шаржами; дух дотепів Свєтлова й Олеші, невеселі жарти Ніколая Глазкова здійснювали свою психотерапевтичну функцію навіть у найгірші часи. Не те було «на периферії», сиріч у колонії: найкращі гострослови або перебували там, куди відомий Макар зарікся ганяти телят, або їх уже просто не було; решта принишкли. Тим важливіше для нас, що навіть у цій ситуації епіграми «не для друку», як упевнюємося тепер, не зникали. А що загальна атмосфера доносів та шпигування примушувала дотепників дослівно...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!