Ліліана Гентош
Жовтень 2010

Трагічна біографія у веселкових тонах

Вільгельм фон Габсбурґ із митрополитом 
Андреєм Шептицьким (Львів, 1917)
Світлина з архіву Василя Стеця (1908–2008)

Timothy Snyder, The Red Prince: The Secret Lives of a Habsburg Archduke, New York, 2008.

Колись, на початку 1990-х років, я почала дослідження в Центральному державному історичному архіві у Львові, і якось у фонді Андрея Шептицького до рук мені потрапив згорток непропаґінованих сіруватих аркушів. Виявилося, що то листи до митрополита від Вільгельма фон Габсбурґа. Так я відкрила для себе дуже цікаву історичну постать, про яку тоді в Україні ще не було наукових публікацій, і яка тепер відома нам і з ґрунтовних розвідок, і з газетних і журнальних статтей також за прибраним ім’ям – Василь Вишиваний.

Так само прибраною – але послідовною – була і його українськість:  він був вірним їй усе своє життя, і саме через це скінчилося воно в нужденному шпиталі сталінської тюрми у Києві. Українство стало найтривкішою точкою відліку його бурхливого способу життя, що перейшло у вирі політичних змін і любовних захоплень. Прибрана ідентичність стала рушієм найсміливіших і найактивніших дій Вільгельма Габсбурґа, не давши йому прожити в солодкому сибаритстві та вічному пошуку задоволень.

Важливим набутком для української справи – і послідовним переконанням, аж ніяк не примхою молодого аристократа – вважав його погляди Андрей Шептицький, а Вільгельм Габсбурґ в одному з листів (26 квітня 1918 року) запевняв митрополита у любові до українства і в тому, що «має на серці добробут нашого сміливого народу». Надзвичайно прихильно згадував про Вільгельма-Василя о. Йосафат Жан – франкомовний канадець, що під впливом митрополита Шептицького став василіянином, греко-католицьким священиком і полум’яним українським і галицьким патріотом. У спогадах, що зберігаються в Архіві Головної управи Чину св. Василія Великого у Римі, він зворушено розповідає про те, як 1920 року Вільгельм, не маючи особливих матеріяльних статків, віддав власні коштовні нагороди, щоби достойно оздобити мощі Св. Йософата.

На кінець XIX – початок XX століття не бракувало осіб, що стали будівничими української культури та науки, українського політикуму та державности й української спільноти загалом, вийшовши за межі культурних, політичних і релігійних лояльностей своїх родин. На Вільгельма Габсбурґа безперечно у цьому керунку впливав митрополит Андрей Шептицький, який пережив болючий розрив із польською культурою, що була основою його виховання та навчання, з польським політичним консервативним середовищем, ідеали високого патріотизму якого плекали родини Фредрів і Шептицьких, із латинським обрядом, що був для нього джерелом релігійно-естетичних переживань. Прибрання української ідентичности в Шептицького та в архикнязя Вільгельма мало відмінні рушії, але спонукою до цього кроку стала привабливість української ідеї, ідеї створення на Сході Европи української державности, котра поділяла б західні цінності й ідеали.

Постать Вільгельма Габсбурґа, маловідома і в Україні, і за її межами, привернула увагу знаного та досвідченого дослідника історії Центрально-Східної Европи професора Тимоті Снайдера. Вивчаючи та презентуючи життєвий шлях архикнязя Вільгельма фон Габсбурґа, проф. Снайдер застановлюється над багатьма важливими сторінками історії України XX століття. Українська історія, вдало вплетена у загальноевропейський історичний наратив, стає головним контекстом, а українське націо- та державотворення вияснюється загальноісторичними закономірностями. Поряд із цим, історія України не є предметом дослідження, а радше тлом, контекстом, який, щоправда, в деяких розділах відіграє вирішальну роль у житті головного героя.

Для написання біографічної праці «Червоний принц. Таємні життя Габсбурзького архикнязя» проф. Снайдер дослідив величезний пласт архівних документів,...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!