Василь Махно
Жовтень 2015

Цвіркуни і горлиці

Есей опублікований у збірці «Єрусалимські вірші/Jerusalem Poems» (2016).

У лютому 2015 року в Єрусалимі випав сніг.

Біля Дамаської брами стояв хасид у чорному капелюсі й калошах, взутих на черевики. Обліплений мокрим снігом, він схожий був на мірошника, який спитлював пшеницю. Чи можна було уявити, що золоте, залите сонцем вічне місто коли-небудь присипле снігом?

Мабуть, сніг присипав і сизі крила горлиць, що сидять на дахах будинків і мурівцях Старого міста. Горлиць облито снігом, наче солодкі булочки у кондитерських крамничках, щедро посипані цукровою пудрою.

І я подумав, що до Єрусалима сніги все-таки приходять частіше, ніж Месія.

Як дивно виглядають засніжені оливкові дерева у Гетсиманському саду. Як незвично дивитися на засніжену колію єрусалимських трамваїв. Найбільше радіють цьому снігу діти. Діти чомусь завжди радіють снігу. Я намагаюся пригадати вулиці Єрусалима, їхні назви, квартали, щоби уявити, які вони тепер. Але я пам’ятаю, що, стоячи на мурі, з якого відкривається панорама на Оливкову гору й Гетсиманський сад із Церквою всіх націй, я дивився на біле каміння будинків і гробівців, які зливалися в суцільне сусальне золото, яким наче покрито цілу цю землю. Я бачив, як за Кедронською долиною, в арабській частині міста, діти з псом бігли камінною стежкою в глиб селища. Вони і тепер, мабуть, біжать тією стежкою, але по снігу. Стежка та сама, і діти ті самі.

Найбільша таємниця вічного міста — це його дух і запах. Запах білого хліба з пекарень, цинамонових тістечок, солодощів, посипаних прянощами оселедців, ринків. А дух його — в словах про староі новозавітних царів, пророків, кабалістів, апостолів — усе, що перед твоїми очима, і все, що закрито для твоїх очей.

Йоханан каже, що в іншому житті він хоче бути цвіркуном і жити в єрусалимській пекарні. Каже у потязі, яким ми їдемо до Хайфи разом із солдатами ізраїльського війська, що повертаються до своїх частин. Солдати з автоматами у зелених одностроях із наплічниками, які напхано всілякими речами. У ваґоні порівну цивільних і військових. Йоханан розповідає, як він запам’ятовував Єрусалим за пахощами, і каже, що запах хліба з пекарень у його пам’яті — найтриваліший і найпоживніший. Я питаю: «Чому цвіркуном?» — «Ну, що тут дивного, — міркує Йоханан. — Бо цвіркуном можна надихатися хліба і втамувати голод». Під’їхавши до Хайфи, виходимо на станції міських пляжів, де хтось підбере нас автівкою. Потяг із солдатами рушив далі на північ. Ми вийшли на пероні і пішли на пляж подивитися на хвилі Середземного моря, які, збурені надвечірнім вітром, притихали при пляжному піску. Було тепло. Той, хто мав забрати нас звідси, нарешті дотелефонувався до нас.

Я вибрав ангела з прихованим обличчям. Тобто у нього взагалі немає обличчя, це я так назвав його, що він з прихованим. Витесаний стамескою з ліванського кедра, з міцної породи, з округлими крилами та сірими пасочками, які відходять від ґудзів, що трапляються в деревині. Незатерті сліди гілок. Ангел опинився в кишені мого літнього піджака, і з ним я пішов вичовганим камінням вузьких вуличок. Майже на кожній тебе супроводжують торгові ряди, галасливі продавці. Але є й тихі вулички, сповнені особливого сенсу і змісту. Приховані від туристів, які сунуть за своїм екскурсоводом із білою парасолею або палицею в руках, яку він завжди високо тримає над головою, щоб його стадо не загубилося.

Ми з Йохананом вийшли вузьким проходом і опинилися перед металевою хвірткою в суцільному мурі. Що там за цією хвірткою? Здогадатися важко. Двері хвіртки не було зачинено — серед шовковиць невеличкі мазанки, надворі умивальник, людей немає. На даху Храму Господнього віддавна вгніздився монастир коптів. Ніхто з туристів сюди не заглядає, бо не знає про це, та й увійти всередину коптського поселення не так просто. У...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!