Олександр Боронь
Березень 2015

Тут була Клариса

Шевченкова повість «Художник» містить знакову згадку про семитомний епістолярний роман Семуела Ричардсона «Клариса, або Історія юної леді» («Clarissa; or, the History of a Young Lady: comprehending the most important concerns of private life; and particularly shewing the distresses that may attend the misconduct both of parents and children, in relation to marriage», 1747– 1748), який уважають за один із найдовших в англійській літературі. Головний герой у листі до розповідача повідомляє:

О чем же мне еще писать вам, мой незабвенный благодетель? Я так редко и так мало пишу вам, что мне совестно. Упреки ваши, что я ленив писать, не совсем справедливы. Я не ленив, а не мастер о обыденной жизни своей рассказывать увлекательно, как это другие умеют делать. Я недавно (собственно для писем) прочитал «Кларису», перевод Жуль Жанена, и мне понравилось одно предисловие переводчика. А письма такие сладкие, такие длинные, что из рук вон. И как это достало терпения у человека написать такие бесконечные письма? А письма из-за границы мне еще менее понравились: претензии много, а толку мало. Педантизм и больше ничего. Я, признаюсь вам, имею сильное желание выучиться писать, да не знаю, как это сделать. Научите меня. Ваши письма так хороши, что я их наизусть выучиваю. А пока овладею вашим секретом, буду вам писать, как сердце продиктует. И моя простосердечная откровенность пускай пока заменит искусство.

На відміну від багатьох інших аналогічних згадок у Шевченкових повістях про певні твори світової літератури, тут вказано конкретний переклад. Російською мовою роман уперше перекладено з французької і опубліковано під назвою «Достопамятная жизнь девицы Клариссы Гарлов, истинная повесть. Англинское творение г. Рихардсона. С присовокуплением к тому оставшихся по смерти Клариссы писем и духовного ее завещания» (СПб., 1791. Ч. 1–4; 1792. Ч. 5–6; загальний обсяг — майже 2300 сторінок). Видання зафіксовано в описі бібліотеки Алєксандра Смірдіна, якою мав змогу користуватися і Шевченко.

Утім, навряд чи поет ознайомився з Ричардсоновим романом за публікацією 1791–1792 років. Водночас Шевченкові слова не треба розуміти так, нібито він прочитав французький переклад Жуля-Ґабриеля Жанена, який з’явився друком тільки 1846 року (у повісті, нагадаємо, описано події кінця 1830-х років). Ідеться, звісно, про новий скорочений переклад Алєксандра Дружиніна з французької переробки Жанена (Richardson S. Clarisse Harlowe / Par M. Jules Janin. Paris, 1846, 2 v.), опублікований 1848 року, коли Шевченко вже перебував на засланні. Цитований розлогий уривок із повісти дає підстави припускати, що він прочитав і статтю «Семуел Ричардсон і його епоха», підготовану на основі передмови перекладача до французької публікації роману. Однак, можливо, у відповідних рядках повісти «Художник» ішлося про передмову до роману в «Библиотеке для чтения» — однозначно стверджувати, що мав на увазі Шевченко, у цьому випадку неможливо. Жанен скоротив «Кларису» до чотирьох частин, приблизно половину залишив в епістолярній формі, решту переказав, що збережено і в перекладі Дружиніна.

Зміст «Клариси» контрастно кореспондує з історією невдалого шлюбу молодого художника. Доброчесність, яку Клариса ревно оберігає, становить протилежність наївним моральним настановам Паші, точніше їх відсутності за браком належного виховання. Цитованому уривкові в повісті передує фривольна сцена, свідком якої став головний персонаж, коли напіводягнутий мічман намагався затягнути дівчину в кімнату. Цнотливого юнака глибоко обурила поведінка розбещеного офіцера, а згодом вразило, що Паша поводилася так, ніби нічого не сталося:

Никакого самолюбия, ни тени скромности. Простая ли это, естественная наивность? Или это следствие уличного воспитания? Вопрос для меня неразрешимый. Неразрешимый потому, что я к ней безотчетно привязан, как...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!