Євгенія Кононенко
Червень 1998

Творча криза

Весняний ранок пробився крізь штори до однокімнатної квартири, де жив прозаїк Михайло Семиок із сином.

– Вставай, час до школи.

– Я сьогодні не йду на перший урок, – промимрив син. Прозаїк блаженно потягся в ліжку. Можна не схоплюватися, долаючи дурний біль у потилиці. Яке щастя! І, перекидаючись на другий бік, подумав: хороший батько гримнув би на лінивого сина, відрядив би неробу на перший урок. Г А він радіє, ніби самому 13 років.

За вікном весна. В кімнаті світло. Не треба клацати лампу, щоб побачити, котра година. Світло і тепло. Вчора син просив витягти з комори легку куртку. Ще трохи подрімавши, Семиок встав. Вийшов на балкон. Внизу розквітнув абрикос. Нарешті. Як добре, коли квітнуть сади. Особливо рожеві. Ті, що квітнуть так раптово й недовго.

Михайло заварив чай, приготував сендвічі. Вдруге смикнув сина.

– Принаймні на другий урок ти збираєшся?

– Ага, на другому хімія... Чому ти не розбудив мене раніше?..

Суєтна ранкова година з незібраним портфелем, жирними плямами на зошиті з хімії, весняною синовою курткою, якої було не відшукати в коморі і яка несподівано сама впала на голову з антресолей, нарешті минулася. За сином, що мав звичку з півдороги повертатися за змінним взуттям, остаточно закрилися двері. Прозаїк Михайло Семиок зварив собі міцної кави, сів на кухонну табуретку, закурив. Сьогодні четвер. Треба вийти по «Літературну Україну».

З вітром у волоссі й абрикосовим квітом у петельці Семиок попрямував до найближчого кіоску. Купив «Літературну Україну» і рушив до кав’ярні, щоб цивілізовано проглянути газету. Вдома він випив доброї кави, в кав’ярні у підвальчику зварять гіршої. Але кава, яку приносить офіціант, має особливий смак. Розмішуючи цукор, розгорнув газету і знайшов те, що шукав. Ось він, Михайло Семиок, за збірку новел «Русалки на балконі» отримує премію «Українське Буйноцвіття». Ukrainian Violent Blossom! Колеги за кордоном не зрозуміють. Та все одно приємно. І декілька сот гривень як додаток до почесного буйноцвіття не можуть не радувати. За це треба ще раз випити. Незважаючи на ранню пору, о якій п’ють лише пропащі.

– Вам горілочки? Коньячку? – вгадав його рух офіціант. Семиок замовив куантро. 11 гривень 30 копійок за 50 грамів. Це більше, ніж за 0,7 пристойного вина. Та не щодня плоди високого натхнення винагороджуються почесним буйноцвіттям. А далі доведеться пити з працівниками фундації для підтримки обдарованих дітей України. Прозаїк Семиок працює там у системі паблік рилейшнз: друкує під різними прізвищами різнопланові статті та полемізує сам із собою, ефективно привертаючи увагу широких кіл до діяльності фундації. Паблік рилейшнз – традиційна годівничка для письменників у цивілізованому світі. Чимало колег за кордоном працюють на аналогічній посаді в подібних установах.

Куантро замість високої склянки принесли в чарці. Звичайно, без криги. Михайло Семиок пишається своїм снобізмом і всіляко плекає його як захист від повсюдного жлобства. І піднімаючи чарку за свій літературний успіх, прозаїк Семиок знову вражено подумав, що нових гідних текстів у шухлядах його пам’яті нема. Існує сирий, хоча масштабний задум роману «Околиці та середмістя» – пенталогії, що має відбити всю повноту буття України 60–80 років. Та незалежно від того братокарамазівського, саґофорсайтівського проекту неодмінно визрівали й прагли народження оповідання, новели, short stories, які шикувалися в чергу в його єстві й змагалися, кому бути написаним першим. Невже те мистецтво неймовірних сюжетів, яке колеґи-письменники називають володінням фабулою, а необізнані кажуть: це ж треба так накрутити! – вже непідвладне йому?

«Раніше в мене з цим не було проблем», – подумав Семиок, запиваючи куантро кавою, і сумно подумав: кожен мужчина одного дня каже собі: раніше в мене з цим не було проблем. І йому стало сумно. Не тому, що написано мало – і з невеликим доробком можна увійти до великої літератури. Та невже він більше не знатиме того щастя похапцем...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!