Енн Еплбом
Жовтень 2012

У новому світі шпигунів

Andrew Meier, The Lost Spy: An American in Stalin’s Secret Service, Norton, 2012.
Robert Service, Spies and Commissars: The Early Years of the Russian Revolution, Public Affairs, 2012.
Emil Draitser, Stalin’s Romeo Spy: The Remarkable Rise and Fall of the KGB’s Most Daring Operative, Northwestern University Press, 2012.
Edward Lucas, Deception: Spies, Lies and How Russia Dupes the West, Bloomsbury, 2012.

Тим, кому 1935 року в окупованій Японією Маньчжоу-ґо траплялося бачити швейцарського бізнесмена Шарля Еміля Мартена та його американського партнера Сая Оґінса, ця пара мала видатися таємничою. Оґінс – із примітною зовнішністю, різкими рисами обличчя, полюбляв добрі костюми і мав ціпок зі срібним набалдашником. Він справляв враження знавця орієнтальної давнини і часом подавав себе як арт-дилера. Мартен тримався скромніше, волів вдягати прості краватки й ґабардинові пальта, хоча його дружина Ельза полюбляла елеґантні сумочки та хутра. Обоє чоловіків були поліглоти, із широким колом зв’язків в Европі. Співпрацюючи з міланським бізнесменом, вони приїхали до Маньчжоу-ґо продавати японцям автомобілі та літаки «Fiat».

У той час Мусоліні задобрював японський режим: він щойно відправив «Італійську фашистську місію доброї волі» до Маньчжурії, і бізнес обіцяв бути успішним. Наприкінці 1937 року імператорський уряд Японії купив 72 італійські літаки. Японський військовий аташе в Римі повідомив про угоду з утіхою. «Це дорівнює трьом полкам важких бомбардувальників», – задоволено сказав він. Як представники «Fiat» у Маньчжоу-ґо, Мартен і Оґінс, звісно, мали в тому частку. Та перш ніж продаж відбувся, обоє зникли.

Угода була цілком реальна. Але продавці були не зовсім тими, ким видавалися. Шарль Еміль Мартен – або ж Джордж Вілмер, Лоренц, Лауренц чи Дюбуа – при народженні отримав ім’я Макс Штейнберґ. Він вільно розмовляв німецькою та французькою із марсельським акцентом, але народився не у Швейцарії, а в Білгороді-Дністровському, українському порту на північному чорноморському узбережжі. Він отримав справжній швейцарський паспорт, подавши фальшиві посвідки. Оґінсове прізвище було справжнім, як і його американський паспорт, але його особа – ні. Перед приїздом до Маньчжурії він якийсь час провів у Парижі, де скромно сусідив із одним з останніх представників династії Романових: чудове місце, щоби ретельно стежити за російською «білою» еміґрацією – так само, як і в Берліні. Ті, хто колись знали його як Ісаю Оґінса, сина євреякрамаря з робітничого містечка Вілімантик у Конектикуті, були би вражені його аристократичними манерами. Ті, для кого він був випускником Колумбійського університету, причетним до радикальної політики, були б здивовані ще більше.

Штейнберґ і Оґінс виглядали і поводилися як заможні бізнесмени, але насправді були совєтськими шпигунами, працюючи не як дипломати, а як «нелеґали», під фальшивими іменами і глибоким прикриттям. «Шарль Мартен і Ко» могла бути справжнім бізнесом, але, як виявив Ендрю Меєр, пишучи книжку «Втрачений шпигун», ретельно досліджену і прекрасно написану Оґінсову біографію, компанія також забезпечила її «власникам» привід перебувати в Маньчжоу-ґо 1935 року. Із цієї незвичайної позиції вони мали змогу стежити не тільки за політикою держав Осі, а й, знов-таки, за величезною російською громадою «білих», що виеміґрували до Харбіна після революції в Росії. Вони припинили справу, бо війна між Китаєм і Японією посилювалася. Немає свідчень, що їх викрили.

Їхній успіх не був незвичайним для того часу. Сьогодні ми звикли вписувати шпигунів у наратив Холодної війни: Схід проти Заходу, інтриґа довкола Берлінської стіни, Відень Ґрема Ґрина і Лондон Джорджа Смайлі. Але перші й найуспішніші совєтські шпигуни з’явилися набагато раніше. Як пише Роберт Сервіс у «Шпигунах і комісарах», чудовій праці про історію ранніх відносин більшовиків із Заходом, перші совєтські шпигунські зусилля були аматорські: «щодо...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!