Жанна Ковба
Вересень 2005

У пошуках власної відповідальности

У полемічному виступі «Вони жили серед нас?» («Критика», 2005, ч. 4) пані Софія Грачова пропонує як дискусійні декілька питань: український етноцентризм, етнічна свідомість та ідентичність, ролі й функції історії та істориків, «єврейське питання», українсько-єврейські взаємини часів Другої світової війни у Східній Галичині, конкретно – єврейські погроми в липні 1941 року. Чи можна та чи варто говорити про все й одразу, чи не буде це інформаційним приводом для ревізії, дезавуації певних напрямів?

Гадаю, кожне з цих питань може й має бути предметом обговорення з умовою чіткого визначення предмета й об’єкта.

Український етноцентризм. Якщо етнос – спільнота, в якій люди об’єднані вірою у спільне походження за наявністю культурної єдности, мови, звичаїв, мітів, якщо етнічна самосвідомість – це усвідомлення своєї належности до певної спільноти як чогось відмінного від інших спільнот і містить протиставлення іншим спільнотам (ми – вони, свої – чужі) та якесь уявлення про основу своєї ідентичности, то чи можна говорити про наявність українського етноцентризму?

Протягом чотирнадцяти років українські інтелектуали обговорюють, на основі чого в громадян України, формально об’єднаних спільною територією, однією державою, але фактично роз’єднаних історичними фобіями, побутовими стереотипами та просто несвідомою антипатією, має виникнути усвідомлення «уявленої спільности» й спільної долі, а отже, спільної відповідальности. Лише після Майдану заговорили про прискорення кристалізації українcької ідентичности.

Чи є ознакою ідентичности юридичні терміни «український народ», «народ України» (про їх розрізнення пише Ендрю Вілсон у праці «Українці: несподівана нація»), пояснення, хто такі українці й що таке українство, хворобливе, часто аґресивне славослов’я: мова – найкраща, співуча, солов’їна (а російська для занадто патріотичних громадян – чужа), унікальність національною характеру (тут маємо проблему з елементарним звертанням чи то «пан» і «пані», чи «женщина», «дєвушка», «мужчина»), український народ – народ Богоносець, Ісус Христос – галичанин. Можна наводити приклади й далі. Реалії ж матеріяльного життя і власної працелюбности проблемні, й тут уже примітною стає аґресивність. Хто винен? І землячки-політики, і засоби інформації рівня «Персонал плюс» – нате вам: неонацистські організації, і навіть нова влада, бо й серед неї є їхні представники. А для рівноваги звучить заспокійливе офіційне: антисемітизму та ксенофобії в Україні немає і не буде.

Етнічна свідомість формувалася й еволюційно, й екстремально-революційно – з трагічними ситуаціями, до яких спричинялися та перебіг яких визначали залежні від обставин чинники; а ось за озвучення та інтерпретацію цих процесів беруться речники, серед яких були та є ідеалісти й прагматики, праведники та мерзотники. Так було й у Галичині в липні – серпні 1941 року.

Чи є ксенофобія як вороже ставлення до іншого, чужого складником етнічної свідомости, ідентичности? Так, бо відображає дитинний стан особистости, біологічний рівень сприймання. Фобія – страх, переляк, емоційний межовий стан оцінки чужою, відмінного від свого, захисна реакція від чужих «ми» та «вони». Але на соціяльно-психологічному рівні через етичні норми, правила й етикет етнічні спільноти урівноважували біологічне та соціяльне. Засобами пізнання себе й чужого були комунікативна практика, віра, заповіді. Тому існує і ксенофілія, толерантність.

Одночасно залишалася спокуса утвердити своє «я», «ми» через підкорення, розчинення «його», «їх». В основі ж лежать суперечності між силою духу та матеріяльним складником буття.

Перехід від етнічних спільнот до формування держав, цивілізаційний розвиток породжує різновиди ксенофобій і їх антиподів: расизм, шовінізм, марксизм, інтернаціоналізм, юдофільство, антисемітизм.

Визнаємо, що в певні історичні періоди...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!