Майкл Вайс, Пітер Померанцев
Квітень 2015

Україна і початок «нелінійної» війни

(Продовження. Початок у числі 9–10 «Критики», 2014 )

Переосмислення війни ХХІ століття 

Перетворення інформації, культури та грошей на зброю є невилучним складником кремлівського бачення «гібридної» чи «нелінійної» війни ХХІ століття. «У ХХІ столітті простежується тенденція стирання відмінностей між станом війни і миру», — пише начальник Генерального штабу Збройних сил РФ Валєрій Ґерасімов у російській газеті «Военно-промышленный курьер».

Зросла роль невійськових способів досягнення політичних і стратегічних цілей, які у низці випадків за ефективністю значно перевершили силу зброї. Акцент використовуваних методів протиборства зміщується в бік широкого застосування політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних та інших невійськових заходів. Усе це доповнюють військові методи прихованого характеру, зокрема реалізація заходів інформаційного протиборства та дії сил спеціяльних операцій. 

Вторуючи цій ідеї, Сєрґей Чекінов та Сєрґей Боґданов пишуть у російському журналі «Военная мысль», що в «гібридній війні» ХХІ століття доцільно вдаватися до асиметричних заходів, які повинні мати «системний, комплексний характер, що поєднує політичні, дипломатичні, інформаційні, економічні, військові та інші зусилля».

Попри те, що російська гібридна війна спирається на класичні історичні компоненти ведення прихованої війни і, вочевидь, не була частиною ґрандіозної стратегії, а виникла випадково, вона виводить на новий рівень правила застосування сили в ХХІ столітті, а тактика її ведення в Україні взагалі збиває Захід із пантелику. За словами професора Ґалеоті,

Суть гібридної, або нелінійної війни полягає в тому, що її ведуть навіть без офіційного оголошення. Ось чому вона становить такий виклик для НАТО —альянсу безпеки зразка ХХ століття, створеного для стримування і відбиття традиційних загроз (що йому чудово вдавалося і вдається), але без сили, масштабу і навіть місії впоратись із викликами ХХІ століття. Танки не врятують від кібератак, а крилаті ракети не є найкращою зброєю проти кампаній із пропаґанди.

Україна-2014: ласкаво просимо в майбутнє?

На початку воєнного конфлікту в Україні Кремль залучав приховані війська, які координували загони місцевих повстанців. Коли такий підхід не спрацював, Росія почала вдаватися до локальних військових операцій і «обмеженої війни» (війни обмеженого типу), які змінюють ситуацію на місці, але не настільки, щоб бути підставою для оголошення повномасштабної війни. Як пишуть професор Якуб Ґриґель та Вес Мітчел у статті для «National Interest», НАТО спеціялізується на політиці тривалого стримування і не знає, як відповісти на такий підхід низької інтенсивности, за якого Росія завдає удару, а потім робить павзу.

Але військова тактика маскування і введення супротивника в оману — це лише невелика частина кремлівської кампанії. У Росії та на сході України, де російське телебачення користується популярністю, кремлівським політтехнологам вдалося створити паралельну реальність, у якій «фашисти» захопили владу в Києві, етнічні росіяни в східній Україні перебувають у смертельній небезпеці, а ЦРУ веде війну з Москвою. «Я ніколи не бачив такого використання медій — це більше нагадує поведінку людей у секті, ніж ситуацію в зонах конфлікту», — говорить Дейвід Патрикаракос, учасник програми «Poynter» у Єльському університеті, який зіставляє свій досвід роботи репортером у східній Україні та на Близькому Сході. «Реальність перевернули догори дриґом і вигадали заново». Набір хитрощів кремлівських політтехнологів вийшов на ...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!