Філіп Тер
Переклад: 
Юрко Прохасько
Вересень 2005

Україна на ментальній мапі Европи

Розширення ЕС на Схід уже вкотре вплинуло на «ментальне мапування» (Mental Mapping) европейців. 25 держав ЕС називають себе «Европою», так ніби вони й цей континент ідентичні. Східніше від нового східного кордону ЕС такий лад, щоправда, не скрізь підгримують, але переважно підкоряються йому. Пишучи про політичну «Европу», російські газети зазвичай також мають на увазі ЕС, хоча, як відомо, Росія є державою, европейська частина котрої найбільша за територією на цьому континенті. Та й в Україні часто говорять про «шлях до Европи», ніби Україна до неї й не належить. Цей приклад підтверджує, що географія дана нам не природно – скажімо, через річки чи гори, – а сконструйована, і термін «ментальне мапування» якраз і описує саме цей процес конструювання просторовости. Тут ідеться про мапи в головах людей, отож поряд з історичним компонентом до гри входить іще й антропологічний1.

За приклад такого «ментального мапування» та його політичної релевантности можуть правити дискусії про Центральну Европу, що розпочалися в середині вісімдесятих років. Визначні інтелектуали з тодішніх держав-сателітів Совєтського Союзу змусили Захід дослухатися до себе, протиставивши свою позитивно означувану «Центральну Европу» «Східній Европі» чи, мовлячи спрощено, взагалі «Сходові»2. Передусім есей Мілана Кундери «Трагедія Центральної Европи» (чи – залежно від перекладів і мовного вжитку – «Середньої Европи»), що з’явився французькою, німецькою та англійською3, відкрив науковцям і політикам на заході очі на те, що на позірно монолітному соціялістичному сході Европи є держави та суспільства з демократичними традиціями.

Розпад совєтської імперії спричинився до поновлення дебатів про політичну та культурну географію Европи. Чехи, словаки, угорці та поляки свідомо позиціювали себе на шляху на Захід (чи до ЕС) як центральноевропейців, які, з огляду на історію, належать, власне кажучи, до латинського й католицького Заходу. Особливо уважно стежили за цими дебатами публіцисти й політики в нейтральній Австрії, де дискусія навколо Центральної Европи дістала найгучніший серед усіх некомуністичних країн резонанс. Але й у Трієсті, який посідає в Італії доволі незначне місце, заходилися пригадувати економічний розквіт цього колись австрійського порту. В Хорватії, Словенії та де-не-де на Західній Україні покликалися на минуле, яке, порівняно з сірою епохою соціялізму, справляло враження розквіту. Центральноевропейська дискусія в Чехословаччині, Польщі та Угорщині розпочалася як розмова жменьки інтелектуалів, щоби врешті-решт сягнути рівня політичної стратегії. Дистанціюючись у дев’яності роки від «Східної Европи» та означуючи себе як стару середину Европи, країни-кандидати на...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!