Джордж Кент
Квітень 2019

Україна – плюралістичне суспільство

У чому полягає суть виборів?

Вибори повинні передбачати здійснення вибору. В Україні існує багато варіянтів для вибору в двох майбутніх виборчих циклах – президентських та парламентських виборах 2019 року. Україна завжди була плюралістичною державою із багатьма центрами політичної, соціяльної та економічної влади. За минулі п’ять років українці боролися та віддавали життя за право обирати власне майбутнє, починаючи від Майдану, до східного фронту на Донбасі та до Херсону.

За 27 років незалежности в Україні ніколи не було чіткої більшости за якусь одну партію, у цьому сенсі Україна повною мірою є типовою европейською парламентською демократією. Вибори 2014 року – це єдиний випадок, коли кандидат у президенти отримав більшість голосів у першому турі. Це сталося тому, що другий за популярністю кандидат погодився поступитися своїм місцем і відмовився змагатися у першому турі, визнаючи, що Україна перебувала у стані війни і конче потребувала відновлення єдности.

Українське суспільство далі перебуває в перехідній стадії. Боротьба між «старою Україною» і «новою Україною» від початку Революції Гідности 2014 року далі розгорається в кожному міністерстві й установі, кожному місті, містечку та спільноті. Проґрес не є ні рівномірним, ні послідовним. Але існують проґресивні зрушення поза тим, що повідомляють медії, особливо за межами Києва. Наведу три позитивні тенденції:

  • Децентралізація фактично триває, хоча остаточне голосування за внесення змін до Конституції було відкладено у зв’язку з війною на Донбасі й так званим Мінським процесом. Бюджетні повноваження та право ухвалювати рішення було передано спільнотам, які, у випадку Східної та Південної України, що була частиною Російської імперії і ніколи не належала до Польщі або Австро-Угорщини в міжвоєнний період, уперше розраховують на себе, а не на столицю для вирішення власних проблем. Таке розширення повноважень створює ентузіязм і дає змогу зменшити традиційний розрив між демократією і урядуванням.
     
  • Місцева географія пам’яті: зовнішній вигляд громадських місць України кардинально змінився за минулі п’ять років порівняно зі змінами, які відбулися за попередні сімдесят років. Зникли пам’ятники Лєніну, масово повалені 2014 року, в період, відомий під назвою лєнінопад, що відсилає до слів на кшталт «снігопад». Зменшилося значення пам’ятників Другій світовій війні. На скверах і центральних вулицях з’явилися нещодавно споруджені пам’ятники героям Небесної Сотні, які загинули на Майдані 2014 року, та пам’ятники чимраз більшій кількості місцевих чоловіків і жінок, які втратили життя на східному фронті, захищаючи територію України від аґресії Росії. Ось що бачать українці день у день, ідучи вулицями, відвідуючи школи й установи, музеї та парки.
     
  • Громадянське суспільство під гаслом «Якщо не ми, то хто?» врятувало Україну 2014 року, коли відбувся частковий розпад держави. Суспільство України змінилося більше, ніж політика, і залишається її надією на майбутнє.

Чинники, що впливають на вибори

Враховуючи сказане, найближчим часом нестабільність, спричинена внутрішньою політикою і зовнішньою аґресією, безсумнівно, триватиме. Минулого тижня дехто з вас, можливо, бачив результати опитування Ґелап (Gallup) про рівень довіри до уряду у світі. Другий рік поспіль українці продемонстрували найнижчий рівень довіри у світі – лише 9%!

З одного боку, окремі опитування, що їх провели Міжнародний республіканський інститут (МРІ) та Національний демократичний інститут (НДІ), показують, що більшість українців по всій країні, за винятком двох окремих районів – сільської місцевости Одеської области і частково окупованих Донецької та Луганської областей, – нині більше не очікують, що центральна влада вирішуватиме їхні проблеми, а навпаки, створюють умови, які дали би змогу українським громадянам вести успішне життя і самостійно вирішувати власні проблеми. Знову, за західними стандартами, це треба вважати нормальним.

Із другого боку, такий низький рівень довіри до уряду не є добрим знаком для тих кандидатів, які балотуються на другий термін. Насправді, хоча кандидатів, які вже обіймають посади, зазвичай всюди сприймають як таких, що мають перевагу на виборах, для України це не було характерним у минулу чверть століття. Єдиний раз, коли кандидат, який уже обіймав президентську посаду, отримав перемогу, був 1999 року. Президент Кучма фактично створив ситуацію, в якій його опонентом у другому турі був кандидат від комуністичної партії без жодного шансу на перемогу.

Опитування за більшу половину минулого року показали, що більшість українців не будуть схильні віддати голос за президента Порошенка за будь-яких умов. Іншими словами, вони шукають можливість сказати «ні» на виборчій дільниці на знак протесту проти нинішньої еліти, яка перебуває при владі, і статусу-кво. Цього року лідером президентських перегонів є Володимир Зеленський – комік та бізнесмен, який ніколи не балотувався на державні посади.

Знов-таки, ця думка українців багато в чому збігається з тенденціями, які спостерігаємо в інших країнах Европи та в Північній Америці за минулі виборчі цикли.

І все-таки. Опитування, що їх провели МРІ та НДІ, також показують, що українці й далі мають дивовижну здатність відрізняти те, що для них особисто є найважливішим (високі ціни і комунальні платежі) від найбільших труднощів, які стоять перед країною (війна на Сході та корупція). Згідно з нещодавнім опитуванням Національного демократичного інституту, 71% українців уважають, що вони сьогодні перебувають у гіршому економічному становищі, ніж у жовтні 2014 року. Грудневе опитування міжнародного республіканського інституту 2018 року повідомило, що 70% українців уважають, що країна рухається в неправильному напрямку.

Вражаючим є те, що остаточно це може не виявитися вирішальним чинником. У більшості країн люди голосують, враховуючи власні фінансові інтереси й особисті ситуації, а не національні інтереси. Але ця документально засвідчена здатність українців роздвоюватися та враховувати національні інтереси пропонує президентові Порошенку потенційний шлях до перемоги.

Політика Сполучених Штатів

У Сполучених Штатах ми підтримуємо процес і принципи, а не конкретних кандидатів. Українці заслуговують на виборчий процес, який виправдовує обіцянки Революції Гідности: вибори без підкупу голосів та маніпуляцій, без переслідування та жорстокости проти політичних опонентів, преси і громадянського суспільства, а також вибори, в яких забезпечено участь кожного громадянина України.

Сполучені Штати як партнер, що підтримує Україну, запровадили широку міжвідомчу програму підтримки, щоб укріпити виборчі інститути України і сприяти більшій прозорості та справедливості. Ми співпрацюємо з Україною, щоб зміцнити кібербезпеку її виборчої системи, підтримуємо зусилля, спрямовані на підвищення участи у виборах та рівня інформованости українців про виборчий процес і платформи партії та кандидатів, а також сприяємо різноманітному, збалансованому й зорієнтованому на вирішення проблем висвітленню виборів із боку незалежної преси.

Ми готові працювати з тими, кого український народ обере на посаду президента та до парламенту, що визначить склад нового уряду, на підтримку успішної, надійної та демократичної України з відповідальними інституціями та справедливістю для кожного.

Ми солідарні з українським народом у час, коли він далі бореться з кампанією російської аґресії, що розпочалася п’ять років тому. Ми й далі сповнені рішучости допомогти Україні досягти тих прагнень, які український народ так чітко проголосив на Майдані та по всій країні 2014 року.

Трансформація України, яка зародилася п’ять років тому, досі перебуває лише на початковому етапі. Систематичні реформи складно втілювати, і вони потребують часу. Від 2014 року Україна звузила простір для хабарництва, стабілізувала банківську систему та макрофінансову ситуацію, створила нові антикорупційні інституції та сформувала нові поліцейські підрозділи, взоровані на західні стандарти.

Політична воля впроваджувати реформи залежить від українців. Там, де вона є, Сполучені Штати будуть партнером, який підтримуватиме Україну. За п’ять років після Революції Гідности Сполучені Штати надали Україні понад $2,8 мільярда для розвитку системи безпеки та інші види допомоги, а також іще $3 мільярди державних кредитних ґарантій, щоб стабілізувати макроекономічні фінанси України. Ми надали понад мільярд доларів допомоги в галузі безпеки, враховуючи одиниці смертоносної зброї, наприклад, протитанкові ракети «Javelin», щоб допомогти Україні розбудувати її довгострокову обороноздатність, захищати суверенітет і територіяльну цілісність та стримувати подальшу аґресію з боку Росії. Така підтримка є двосторонньою і міцною як у законодавчій, так і у виконавчій гілках влади.

Росія як зовнішній чинник

Іншою проблемою, яка становить загрозу в цьому виборчому циклі і перебуває на першому плані в наших думках у держдепартаменті, є безперервна російська аґресія щодо України. За п’ять років після окупації Криму та розгорнення війни на Донбасі Росія підірвала стабільність у реґіоні, обурливо нехтувала міжнародними нормами, створила найбільшу за покоління гуманітарну кризу в Европі та систематично займалася порушенням прав.

Наша позиція не може бути чіткішою. Крим – це Україна. Донбас – уся його територія – це Україна. Ми не визнаємо російської спроби анексувати територію України. Ми й далі накладатимемо штрафи на Росію, доки вона продовжуватиме свою аґресію і не відновить територіяльну цілісність України.

Хоча українцям надзвичайно важливо постійно протистояти російській аґресії, вони також борються з внутрішнім ворогом, яким є слабкі державні інституції та пухлина корупції. Україна не досягне довгострокового успіху, не встоїть перед тиском Росії, не привабить прямих іноземних інвестицій, щоб стимулювати зростання, створити робочі місця, які спонукатимуть українців створювати блага на Батьківщині, а не шукати працевлаштування за кордоном, якщо вона не зміцнить своїх демократичних інституцій, особливо систему правосуддя. Адже без справедливости не може бути гідности.

Надія є

Попри те, що Україна далі переживає скрутні часи, все ще є причина бути оптимістом. Протягом століть полум’я української самобутности часом жевріло під ярмом гноблення, але воно зберігалося навіть впродовж війни, масового голоду та систематичного гноблення. Протягом минулих п’яти років соціяльна революція та війна сформували поновлене відчуття самобутности й цілеспрямованости. Досі є перешкоди, але дух українського народу рухає країну до нової стадії розвитку, для якої характерні стабільність, процвітання, демократія та подальша інтеґрація в Европу. Сполучені Штати горді бути українським партнером під час цієї трансформативної подорожі, і ми будемо непохитними у нашій підтримці суверенности, територіяльної цілісности й демократичного розвитку України.

Помічник заступника держсекретаря США Джордж Кент виступив із цією промовою на семінарі «Українські президентські вибори 2019: між минулим і обіцянкою» Українського наукового інституту Гарвардського університету в понеділок, 25 березня 2019 року.

George P. Kent, «Ukraine Is a Pluralistic Society». З англійської переклала Вікторія Красуцька.

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!