Олесь Федорук
Жовтень 2018

Україніка у слов’янофільському архіві

Крымская война в истории России и в жизни славянофильского семейства: Переписка Веры Аксаковой и Марии Карташевской (1853–1856), издание подготовили Андрей Дмитриев и Денис Федоров, Санкт-Петербург: Росток, 2016, 464 с.

«День» И. С. Аксакова. История славянофильской газеты: Исследования. Материалы. Постатейная роспись, под общей ред. Н. Н. Вихровой, А. П. Дмитриева и Б. Ф. Егорова, часть 1, Санкт-Петербург: Росток, 2017, 816 с.

Пишучи про слов’янську ідею в Шевченковій творчості, Іван Дзюба цілком слушно зауважив:

Творче та ідейне багатство Шевченкової спадщини і Шевченкового діяння не можна сповна усвідомити й оцінити поза врахуванням і дослідженням його позиції щодо такого широкого й різнохарактерного явища, яким були панславізм і споріднене з ним російське та українське слов’янофільство.

І трохи далі відзначив брак вивчення проблеми «Шевченко і слов’янофіли» (та її занедбаність у роки незалежности), зокрема, «якщо врахувати великий інтерес до слов’янофільства з боку російських дослідників», — «на тлі цих інтенсивних зусиль вивчення українських аспектів слов’янофільської теми значно відстає». Те саме, що про Шевченка, слід сказати і про двох інших діячів «наддніпрянської трійці» — Костомарова і Куліша, а якщо взяти річ ширше, то, наприклад, мозаїку українського інтелектуального життя Східної Галичини в ХІХ столітті годі скласти без пазлів «слов’янської ідеї» та її російського відламу — слов’янофільства, без з’ясування творчих та ідеологічних зв’язків, особистих контактів, рецепції.

Останнім часом у Росії значно пожвавився інтерес до історії слов’янофільства і передовсім у джерелознавчому плані, наслідком чого стала низка ґрунтовних видань, які істотно розширюють і поглиблюють джерельну базу цього явища. Як виявляється, тут майже незорана цілина. У новітніх публікаціях україніка посідає поважне місце, і їх аж ніяк не оминути увагою. Більшість із них пов’язано з діяльністю Центру з вивчення традиціоналістичних напрямків у російській літературі Нового часу (керівник Андрєй Дмітрієв), який працює під егідою Інституту російської літератури Російської академії наук (Пушкінський Дім). У серії «Слов’янофільський архів», відповідальним редактором якої є леґенда російської філологічної науки — Боріс Єґоров, а промотором — Дмітрієв, вийшли такі книжки: «“Русская Беседа”: История славянофильского журнала: Исследования. Материалы. Постатейная роспись» (2011), «Разумевающие верой: Переписка Н. П. Гилярова-Платонова и К. П. Победоносцева (1860–1887)» (2011), «Никита Петрович Гиляров-Платонов: Исследования. Материалы. Библиография. Рецензии» (2013), «Люди русской правды: Переписка И. С. Аксакова с государственными и общественными деятелями (1855–1886): Тексты. Комментарии. Адресаты» (2016), «“День” И. С. Аксакова. История славянофильской газеты: Исследования. Материалы. Постатейная роспись» (2017), і остання в цій серії — монографія Дмітрієва «Н. П. Гиляров-Платонов и русская литература 1850–1880-х годов» (2018; її огляд див. у минулому числі «Критики»). У цій же серії з іншою редколеґією під головуванням і за активної упорядницької участи Татьяни Пірожкової з’явилася книжка Вєри Аксакової «Дневники. Письма» (2013) та збірники кореспонденції «Переписка И. С. Аксакова и Ю. Ф. Самарина (1848–1876)» (2016), «Кохановская (Н. С. Соханская) и семья Аксаковых: Переписка (1858–1884)» (2017). Поза названою серією, але в безпосередньому зв’язку з нею стоїть проєкт «Собрания сочинений» Івана Аксакова у 12 томах (наразі вийшов перший том у двох книгах — «Славянский вопрос», 2015), а також книжка вибраної кореспонденції між Марією Карташевською і Вєрою Аксаковою «Крымская война в истории России и в жизни славянофильского семейства: Переписка Веры Аксаковой и Марии Карташевской (1853–1856)» (2016). Усі ці видання опрацювало фактично невелике коло осіб. Окрім названих Дмітрієва, Єґорова і Пірожкової, це головним чином Ніна Віхрова, Ольґа Фєтісєнко та Дєніс...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!