Андрій Масюк
Листопад 2016

Українська незалежність: що гальмує поступ?

…15 років потому

До написаної 2001 року статті «Десять років незалежности: українці вчаться робити вибір» я нерідко повертаюся, читаючи курс менеджменту для маґістрів Києво-Могилянської академії та Українського вільного університету у Мюнхені. Попереджаю слухачів, що освіту здобував у США, маю переважно американський менеджерський досвід, хоча сімнадцять років (1989–2006) жив і працював менеджером та викладачем у Києві. За моїми спостереженнями, існує дві парадигми менеджменту й економіки. Перша — це «криші», «схеми», «вертикаль», «кадри». Друга — верховенство права, ринок, горизонтальні / контрактні стосунки, людський потенціял. Пропоную читачеві поміркувати, що змінилося в Україні за минулих п’ятнадцять років, котра із цих двох парадигм домінує в українській економіці і як реалізувати европейський вибір.

Власне, вибір — наріжне поняття цієї статті. І нібито дуже просте. У класичній економіці людина є раціональною, знає, що хоче, ухвалює власні економічні рішення і готова нести за них відповідальність. Саме це я пропоную студентам. Натомість багато студентів ще хочуть знати, як «вписатися в команду». Навіть доктор Фавст краще не вигадав би.

***

Розмови про майбутнє України десять років тому мали святковий тон: тости, дзвін келихів, картини майбутніх гараздів у власній державі. По десяти роках вони вже нагадують мені вранішню бесіду після гучної вечірки: стан тверезий, а на обличчях — біль похмілля. Але страждати та зносити і похмільний, і бюрократичний синдроми (а то й усе водночас) люди, здається, вміють навіть краще, ніж святкувати. Незалежність України не забезпечила більшості українців того добробуту, на який вони сподівалися, голосуючи за вихід із Совєтського Союзу. Адже будь-який вибір повинно супроводжувати відчуття відповідальности за його втілення. Це нелегке завдання, оскільки соціяльною нормою, яка переважала в СССР, було відсторонення особи і від вибору, і від відповідальности. Ця норма істотно не змінилася і в незалежній Україні, і я не помічаю жодних ознак того, що керівництво країни зацікавлене у такій зміні. Демократія як культура, як система цінностей не заступила авторитарної політичної культури СССР. У кращому разі вона співіснує з нею як «молодший брат». Сьогодні в розмовах про Україну та її майбутнє здебільшого йдеться про те, кому що вигідно. Але ці розмови не стосуються складного вибору, який треба зробити для побудови держави та поліпшення життя громадян.

Як демократія стосовно свого попередника у політичному житті, так і ринкова економіка є «молодшим братом» командної економіки. Уряд контролює економіку не лише через її державний сектор, але й за допомогою законодавчих, наглядових та податкових структур. Влада здебільшого використовується не для розвитку та підтримки ринкової економіки, а для просування інтересів можновладців. І в політичному, і в економічному житті відчувається присутність урядової бюрократії в ролі «старшого брата». Існує думка (особливо популярна серед тих, хто перебуває при владі), що «старший брат» і «молодший брат» можуть щасливо жити в одній сім’ї, доки «молодший» поступатиметься «старшому», бо той — захисник сім’ї. Влада викривляє сприйняття історії і сьогодення: демократія та ринкова економіка — «молодший брат», який не дозрів настільки, щоб обстоювати власні права, а «старший брат» не надто заохочує його до цього. Я впевнений, що такі цінності не можуть існувати у здоровому суспільстві та у здоровій економіці, і вірю, що українці зроблять вибір, якій системі цінностей віддати перевагу. Вибирати потрібно навіть тоді, коли немає певности, що вдасться неухильно дотриматися обраного шляху. Вибір необхідний як вияв людської свободи волі, готовність узяти на себе відповідальність за власні дії.

Аби дослідити особистісний рівень вибору, я провів опитування сорока українських підприємців — припускаючи, що підприємці, з одного боку, мають давати собі раду з подвійним...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!