Світлана Філонова
Грудень 2015

Велика міґрантська родина

Слова «переселенці», «міґрант», «міґрація» впали на нас, як метеорит із неба. Ще два роки тому для більшости вони асоціювалися радше з африканськими біженцями на кораблях-потопельниках. А тим часом усі ми — міґранти. У найкращому випадку — діти або онуки міґрантів; в особливо щасливих, але рідкісних випадках — нащадки тих, хто хай ніколи і не залишав місць, де народився, але жив у світі, понівеченому безперервними переселеннями. Адже СРСР, в якому права на свободу пересування було позбавлено всіх без винятку громадян, був країною безпрецедентної міґрації.

За все XVIII століття Англія, Голандія, Іспанія і Португалія разом узяті вивезли з Африки приблизно стільки ж рабів (близько чотирьох з половиною мільйонів), скільки Сталін депортував селян під час розкуркулювання. На будови перших п’ятирічок з усіх усюд країни звезли 21 мільйон «добровольців». У 1940–1941 роках із областей, які відійшли до СРСР після встановлення нового кордону з Польщею, до Казахстану, Сибіру і на Далеку Північ було вивезено 1 мільйон 200 тисяч польських громадян. До 1942 року туди ж відправили майже півтора мільйона радянських громадян – німців за національністю. А були ще довоєнні етнічні заслання, була депортація цілих народів під час війни, були повоєнні депортації сімей українських «бандитів» і балтійської «контри». Була, зрештою, компенсаційна міґрація.

Інфернального perpetuum mobile переселень не зупинили і після смерти Сталіна. У хрущовські та брежнєвські часи примусові депортації змінили на масові міґрації за так званими оргнаборами і багатьма іншими хитрощами паспортного режиму.

До 1990 року три чверти громадян величезної країни у віці тридцяти років жили не там, де народилися. Щорічно близько 20 мільйонів радянських людей змінювали місце проживання. «Середньостатистична» радянська людина протягом життя переїжджала шість разів.

* * *

Заслання, яке леґітимізували наприкінці XVI століття, у Росії віддавна було найпоширенішим способом кримінального покарання та політичних репресій. Радянська влада не стала порушувати традицій і практично одразу, навіть не встигнувши як слід утвердитися в окремій нещасній країні, почала відправляти людей на заслання.

Уже 1918 року Наркомзем видав циркуляр № 13, який пояснював, як правильно виселяти колишніх поміщиків. У 1918–1921 роках поодинці, сім’ями й цілими станицями висилали козаків.

29 вересня 1922 року у свій перший рейс вирушив «Філософський пароплав». Назву узагальнено, і вона позначає не судно, а репресивну акцію, коли з Петрограда до Штетина було вислано понад 160 науковців, педагогів, письменників на борту двох німецьких пасажирських кораблів «Oberburgermeister Haken» (29–30 вересня) і «Preussen» (16–17 листопада). Приблизно у той самий час такі ж пароплави вирушали від причалів Одеси та Севастополя, а з Москви потяги відвозили вигнанців до Латвії та Німеччини.

Ніхто з пасажирів «Філософського пароплава» (чи то пароплавів) ніяк не завинив перед радянською владою. І в цьому полягала перша принципова відмінність радянських депортацій від царських заслань. Вони відбувалися за логікою царя Ірода: треба перебити всіх Вифлеємських немовлят, оскільки надійшов сигнал, що серед них може бути один, який, досягнувши повноліття, стане опозиціонером.

<…> У випадку воєнних ускладнень <…> усі ці непримиренні й невиправні елементи виявляться військово-політичною аґентурою ворога. І ми будемо зобов’язані розстрілювати їх за законами війни. Ось чому ми воліємо на цей момент, у розмірений період, вислати їх завчасно. І я висловлюю сподівання, що ви не відмовитеся визнати нашу далекоглядну гуманність, —

пояснював згодом Лєв Троцький в інтерв’ю американській журналістці Анні-Луїзі Стронґ.

...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!