Марія Лось
Квітень 1998

«Віртуальна» власність і посткомуністична глобалізація

У цій статті я ставлю перед собою подвійну мету. По-перше, довести, що природу так званого перехідного періоду, який нині переживають колишні комуністичні країни, можна збагнути лише в контексті ширшого глобального переходу. Іншими словами, специфічна форма, якої набирають посткомуністичні суспільства, зумовлена історичним моментом, за якого стався обвал комунізму. По-друге, я припускаю, що ми набагато краще зрозуміємо процес приватизації та економічної трансформації, який відбувається в посткомуністичних країнах, коли візьмемо до уваги «віртуальність» і транснаціоналізацію їхніх щойно виниклих прав на власність.

Перш ніж пояснити специфічну природу посткомуністичних відносин власності, я воліла би помістити їх у ширший контекст. Мені здається, що сполучення чотирьох взаємоспоріднених форм (або нашарувань) сучасного капіталізму може правити за корисну модель для такого пояснення.

Глобалізований постіндустріальний капіталізм. Ідеться про ту стадію капіталізму, якій притаманні економічна транснаціоналізація та послаблення державних можливостей реґулювати ринок, висока мобільність капіталу, досягнута завдяки лібералізації міжнародних фінансових правил, розреґульованість, риторика «глобального вільного ринку», стирання різниці між «законною» та «тіньовою» економіками, швидкий перехід до постіндустріальних комп’ютерних технологій, збільшення кількості форм капіталу (наприклад, доступ до інформації як капітал) і виникнення нових форм власності (наприклад, інтелектуальної, над’юрисдикційної). їй властива також транснаціоналізація нагромадження капіталу, про що свідчить дедалі могутніша роль як багатонаціональних корпорацій, так і їхніх позазаконних двійників, які, одначе, швидко проникають у світ «леґітимного» бізнесу.

Глобалізацію не слід ототожнювати з модерністською моделлю гомогенізації, уніформізації або уніфікації. Цей процес, пов’язаний з одночасним процесом реґіоналізації, набагато складніший і суперечливіший.

Наднаціональний реґіональний капіталізм. Тут ідеться про тенденцію створювати й консолідувати реґіональні ринки й обмежувати автономію та доцільність національної держави. Сюди належить також тенденція чинити тиск на менші країни з метою примусити їх визнати реґіональні правила, навіть до того, як вони одержать ґарантію прийняття До відповідної спільноти. Далі це веде до створення нової ієрархії держав усередині нових реґіональних блоків. Для східно- та центральноєвропейських держав це може означати, що вони знову стануть периферією вже нової реґіональної потуги, Європейського Союзу. Це також означає постання нової супербюрократії з її знаною схильністю до корупції, обману та майстерного привласнення громадських фондів і субсидій за слушної нагоди. «Європа» вже зробилася зручним гаслом, до якого вдаються щоразу, коли треба виправдати будь-яку зміну в політиці або хочеться набрати більше очків у внутрішній боротьбі за владу. Загальна необізнаність зі специфічними вимогами до потенційних членів союзу держав об’єднаної Європи дозволяє використовувати їх як щит для захисту могутніх локальних і міжнародних інтересів.

Глобалізований мафіозний капіталізм. Це стосується дедалі очевиднішої тенденції ієрархічних кримінальних організацій, які спеціалізуються в діяльності на певних нелеґальних ринках (наркотиків, зброї, сексуальних послуг, азартних ігор тощо), налагоджувати та врізноманітнювати міжнародні ділові стосунки між собою. Це, своєю чергою, посилює їхню спроможність нагромаджувати і відмивати величезні капітали задля стратегічних інвестицій у зарубіжні й транснаціональні ринки. Розміри цього капіталу, завжди готового до застосування, істотно перевищують внутрішній валовий продукт принаймні кількох посткомуністичних держав.

Посткомуністичний капіталізм. Тут ми маємо на увазі утворення, яке виникло внаслідок поступової транс формації комуністичного правлячого (номенклатурного) класу в новий капіталістичний клас,...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!