Наталка Сняданко
Квітень 2000

Віртуоз бляшаного барабана

1.

Письменник – це той, хто пише проти зникомого часу. Він передусім має справу з минулим. Пізніше поняття часу для мене дещо видозмінилося і зсунулося. Я раптом помітив, що, принаймні з погляду письменника, цей корсет, який ми одягнули на себе і який стверджує, що спочатку було минуле, потім настало сучасне, а після нього прийде майбутнє, занадто вузький. Хоча б через те, що у дійсності наші мрії і наші внутрішні монологи постійно перемішують минуле та сучасне зі страхом перед майбутнім. Усі ці три речі тісно пов’язані між собою, і тому я у своїй невеличкій книжці «Пологи головою вперед, або Німці вимирають» це поняття співіснування всіх часів в одній площині для себе наново знайшов і використав як робочу основу. Відтоді я працюю з цим новим поняттям часу. Шматки минулого, які раптом стають теперішнім і не зникнуть із нашого життя і в майбутньому, чи теперішнє, яке вже кидає помітну тінь на майбутнє, і від якого не врятуватися. Все це спонукало мене працювати з цілком новою концепцією часу.

Цю «нову» концепцію часу, як її висловив в одному зі своїх інтерв’ю Ґюнтер Ґрасс, правильніше було би за Михайлом Бахтіним назвати хронотопом, тобто взаємозалежністю часу та простору в художньому творі, які вибудовують у ньому своєрідну систему координат. Маркес у «Ста роках самотності» створив «циклічний» хронотоп – дія відбувається в замкнутому просторі, події повторюються з циклічною періодичністю: діти повторюють шлях батьків, онуки – дідів, їм дають схожі або й однакові імена, і читач ніби рухається вздовж спіралі, яка постійно звужується, поступово ведучи рід Буендіа до виродження й остаточного знищення. Час рухається по колу, поступово звужуючи простір. Таку саму чи подібну структуру часто мають й інші романи-саги, історії одного роду, однієї родини чи своєрідні літописи подій певного періоду, що відбувалися на певній території (як, наприклад, роман іншого Нобелівського лауреата, єгиптянина Нагіба Махфуса «Пісня жебраків»).

Подібну структуру мають і Ґрассові твори, хоч тут вона дещо видозмінена. «Бляшаний барабан», перша частина «Данциґської трилогії», починається й завершується у психіатричній лікарні. У «Собачих роках» початок і кінець об’єднує образ пса, на початку нечіткий (точніше, образу ще немає, є лише натяк на нього), а в кінці – це останнє нагадування про одного з найважливіших персонажів роману: «Зате кобелю Принцу, зачатому кобелем німецької вівчарки Харрасом і народженому сукою Теклою тої ж породи, йому судилося творити історію: його було подаровано на день народження Вождеві і канцлерові Рейху і, оскільки він був улюбленою собакою вождя, то потрапив до “Тижневого огляду”».

В центрі кожного Ґрассового роману – традиційна тріада: людина–суспільство–історія. Система координат – час і простір. Але композиція твору нелінійна, минуле зовсім не обов’язково передує майбутньому, а майбутнє далеко не завжди випливає із сучасного. Мало того, в цій системі координат ми часто спостерігаємо вираження однієї змінної через іншу: час через простір або навпаки. Задля того, щоб просто повідомити читачеві дату народження своєї героїні Тулли Покрифке в романі «Собачі роки», Ґрасс описує, яка цього дня була погода в парку біля будинку новонародженої, що робив канцлер доктор Лютер, як він на шляху з Кеніґсберґа до Берліна приземлився в аеропорту Данциґа, як пілот Ліндберґ, який здійснив переліт через океан, зійшов на борт крейсера «Мемфіс», поліція протягом цього дня затримала 11 чоловік, делеґація вільного міста Данциґа прибула в Женеву на 45 сесію Асамблеї Ліґи Націй, а на Берлінській біржі зафіксовано великі експортні закупівлі акцій на штучний шовк і електрику, в кінотеатрі «Одеон» ішов фільм «Його найбільший блеф» тощо.

Взаємопроникнення координат часу та простору Ґрасс застосовує й у своїх історичних відступах. У «Бляшаному барабані», наприклад, опис історичного минулого «славного міста Данциґа» починається словами: «Першими прийшли ругії, за ними ґоти...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!