Елеонора Соловей
Червень 2002

Втеча по колу як покута за інших

Костянтин Москалець, Келія чайної троянди. 1989–1999, Львів: Кальварія, 2001.

...Кинь це нестерпне свято,

виплюнь слова крилаті,

що ти зробив, мій брате,

із життям своїм!..

Кость Москалець, «Колишній ідол»

 

Відкидаючи форми, що здаються обтяжливими, зужитими, старими, сподіваючись у такий спосіб сягнути вивільнення й розкутости – повертаємося до ще давніших, старших форм, як-от есей або щоденник. Вони ваблять, певно, й тим, що з літературою перебувають у стосунку невизначеної й рухливої міри споріднености – спокушають літератора як іще один різновид марґінальности, як обіцянка того ж таки вивільнення: літератора від літератури. До того ж, напрочуд живучі, не підвладні часові: англійці й досі залюбки почитують «Щоденник подорожі до Ліссабона» Філдінґа, «Щоденник до Стелли» Свіфта, «Щоденник чумного року» Дефо; про щоденники Джордж Еліот, королеви Вікторії або Дороті Вордсворт годі й казати.

Анотація до «Келії чайної троянди» прозоро натякає, що перед нами радше твір у формі щоденника, аніж щоденник як такий. Це видається ймовірним: напевно, відбувся принаймні якийсь відбір, бо щоденники, де записи насправді робляться так рідко, скоро припиняються. Та й автор не раз говорить про функцію такого собі тренажера для письма, а тренуватися раз на два-три місяці – цілком марна справа. Втім, достоту безмежна свобода форми засвідчена сповна: поряд із такими перервами є й записи, роблені кілька днів поспіль. Попри те, що книжка ошатно видана і вже відзначена премією «Книжка року’2001», причому в номінації «Красне письменство», – видається, що подальше життя її буде подібне до життя пісень Віктора Морозова на слова Костянтина Москальця: в них є чисельне коло добірних і відданих шанувальників, але їм не бути хітами. Якби в нас був конкурс на зразок польського «Piosenkie niegłupe» – отам би їх щоразу увінчували лаврами; а позаяк культивуємо тимчасом «рiosenkie głupe», то цей делікатес для гурманів. Що ж до «Келії...» – насамперед, може, не варто було так виразно-виклично означувати на обкладинці хронологічні координати 1989–1999: це може спрацьовувати як «прокол піару». Бо чи так уже нам кортить повертатися в оце недавнє минуле, в останнє десятиліття щойно завершеного століття. Гадаю, ми воліли б не озиратися, з нас досить того, що відчуваємо тяглість того часу, перетікання його в «цей», настирність минулого, яке все ніяк не минає, навіть Millenium не допоміг... Тут були б доречні затерті метафори типу перегорнутої сторінки або щільно причинених дверей, та ба: розгортається знову та сама сторінка і двері знову відхиляються, ще й нестерпно риплять...

Отож, якщо вишуканість і витончена печаль тих пісень когось просто не зачіпає, то «Келія...» здатна вивести з рівноваги, розсердити, роздратувати. Причому виставити їй рахунок, наговорити прикрощів надзвичайно легко, я просто чую невловно знайому інтонацію, тонкий посвист добре загострених стріл сарказму та зверхности, що поціляють у цю беззахисну квітку, у цвіркунів, їжака, шишку на купці моху і сон про зустріч із Понтифіком. У висліді – вбивчий та нескасовний діягноз, на зразок «ювенільної філософської інтоксикації» абощо. Найприкріше, що в тому буде і своя правда. Просто не кожному вона підходить: вам довірилися так беззастережно, сказали стільки сокровенних речей, відкрили таку прірву самотности й каторжної праці заблуканого духу, з пастками, зривами, глухими кутами, що професійно потоптатися по цьому всьому гріх. А головне – свідомо не хочу забувати, що тут спрацьовує ота підсвідома зачепленість, дискомфорт і досада: нам підсовують дзеркало, коли ми зовсім не налаштовані, бо й так знаємо, що зображення малопрезентабельне; не личить, зрештою, піддавшися на провокацію...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!