Дмитро Затонський
Листопад 1999

Втрата й повернення ідеалів

Wolfgang Kraus, Rettung Kultur. Boelau Verlag, Wien. Koeln. Weimar, 1999.

Десь зо три роки тому, у Відні, бесідуючи з доктором Вольфґанґом Краусом, я розповів йому про задум наукової конференції, що мала бути присвячена австрійській духовній і культурній своєрідності. Майже не замислюючись, Краус дав їй назву: «Фройд, Вітґенштайн, Кафка», – додавши, що цими трьома постатями обмежуватись не слід, але вони мають правити за знакові, і не лише для австрійської культури, але й, мабуть, узагалі для світової.

Він саме працював тоді над новою книжкою, де Фройд із Вітґенштайном були чи не головними «героями».

Конференцію довелося відкласти: Вольфґанґ Краус довго й важко хворів, а ми її не уявляли без його участі. Потім доля розпорядилася так, що ми змогли лише присвятити цю конференцію його світлій пам’яті: торік він номер. Але останню свою працю – «Спасіння культури» – завершив, вичитав навіть верстку – лише самої книги потримати в руках йому вже не пощастило.

1.

Він і сам, Вольфґанґ Краус, постать у повоєнній австрійській (та й загалом центральноєвропейській) культурі, безумовно, знакова. І не лише завдяки книжкам, які він написав (хоча, зібрані разом, вони, мабуть, заповнять цілу бібліотечну полицю), чи популярній серед австрійських і швейцарських інтелектуалів передачі «Jour fix», яку він вів на віденському телебаченні протягом багатьох років. Мабуть, найнаочніший приклад діяльності Вольфґанґа Крауса – «Австрійське товариство літератури», яке він, тоді ще тридцятишестирічний журналіст і видавничий редактор, заснував далекого 1960 року і яким керував понад чверть століття.

Може здатися, ніби природніше – чи хоча б звичніше – воно мало б називатися: «Товариство австрійської літератури». Однак така назва не розкривала б усієї своєрідності завдань, які Вольфґанґ Краус собі ставив. Коли по Другій світовій війні більшість колишніх коронних земель і провінцій колишньої Австро-Угорської монархії опинилася під владою Москви, а Австрія, яка до 1918 року довгими-довгими століттями була їхнім політичним і, що набагато важливіше, духовним центром, залишилася по той бік «залізної завіси», і це давало шанс прислужитися гуманній справі. Обставини були аж ніяк не безнадійні, навіть по-своєму «сприятливі»: радянську імперію маленька позаблокова Австрія ідеологічно не дуже-то й цікавила, а для чехів, словаків, поляків, хорватів вона все ще залишалася центром культурного тяжіння. Особливої ваги діяльність Австрійського товариства літератури набула, коли в «народних демократіях» почали ширитись антирадянські настрої. Вольфґанґ Краус та його Товариство допомагали східним колеґам словом і ділом. І не лише на терені культури: для багатьох угорських і чеських дисидентів Відень на певний час ставав надійним притулком. Австрійському товариству літератури пощастило навіть поширити свій культурний вплив на Москву, Київ, Львів, – особливо, зрозуміла річ, уже після падіння «залізної завіси», в роки так званої «перебудови». (До речі, австрійські бібліотеки – це теж одна з блискучих ініціатив Вольфґанґа Крауса.)

Але насамперед він усе-таки був літератор. «Тихі революціонери. Обрис прийдешнього суспільства» (1970); «Культура та влада. Зміна бажань» (1975): «Зраджене боготворіння. Втрата й повернення ідеалів» (1978); «Повернення одинака. Спроби порятунку в бюрократичну епоху» (1980); «Нігілізм сьогодні, або Терплячість світової історії» (1985; український переклад вийшов 1994 року у видавництві «Основи»); «Сліди Раю. Про ідеали» (1985); «Нові контури телебачення. Культура чи хаос?» (1989). Це неповний перелік надзвичайно осяжного творчого доробку, що складається у своєрідну «саґу» про перемоги та поразки світової культури. «Спасіння культури» – фінал тієї саґи, а заспівом був «П’ятий стан. Похід інтеліґенції на Заході й Сході». І зовсім не випадково саме цю, чи не першу, Краусову книжку, яка побачила світ іще 1966 року, впливове франкфуртське видавництво «Фішер...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!