Галина Герасим, Павло Шаповал
Січень 2017

Вибори в США: Vae Victis

Коли кандидатом від Республіканської партії на виборах президента США став Доналд Трамп, представники Демократичної партії здебільшого раділи. Кандидат, який обіцяв побудувати стіну з Мексикою, виглядав так одіозно на тлі типового виборчого процесу, що перемога їхньої співпартійки Гіларі Клінтон здавалася легкою справою. Однак демократи припустилися кількох прорахунків, які стали для Клінтон фатальними.

Переможець забирає все

Офіційна інавґурація новообраного президента Доналда Трампа відбудеться в січні. Уже вдруге за минуле двадцятиліття складається парадоксальна ситуація, коли кандидат, який отримує більшість голосів на всенародному голосуванні, не стане президентом. Громадяни США не обирають главу держави безпосередньо, як це відбувається в більшості европейських держав. Американська виборча система має два рівні: на першому відбувається загальне голосування, на другому — голосування колеґії виборників. Усього виборників 538, і кожен штат представляє різна їх кількість. Для перемоги потрібно набрати 270 голосів. Розподіл кількости голосів виборників залежить від населення штату. Наприклад, Каліфорнія, де населення найчисельніше, на цих виборах отримала 55 голосів, у той час як у семи штатів із найменшою кількістю населення (серед них, скажімо, Аляска) — лише по троє представників. Іншими словами, кандидат повинен виграти перегони в стількох штатах, скільки необхідно для переможної суми голосів виборників.

Окрім традиційного дворівневого голосування, механізмом, який забезпечив перемогу Доналда Трампа, став принцип «переможець забирає все». У декількох штатах, де він переміг, розрив між кандидатами становив близько 1%, однак усі голоси виборників надходять переможцю; пропорційно їх розподіляють тільки у Мені та Небрасці. Скажімо, у Мічиґані з майже десятимільйонним населенням і шістнадцятьма голосами виборників перевага Трампа становила лише дванадцять тисяч голосів виборців, однак усі шістнадцять належатимуть йому.

Тож американці більшістю обрали Гіларі Клінтон: кількість голосів, на яку Клінтон перемогла Трампа, — майже три мільйони. Але через традиційну систему розподілу голосів вона все одно програла.

Прихильники дворівневої системи зауважують, що вона сприяє децентралізації та більшій автономності штатів і робить політичну систему стабільнішою. Критики стверджують, що такий спосіб обирати президента не надто демократичний, адже зводить вагу особистого голосу до мінімуму. Парадоксально, що перед виборами дворівневу виборчу систему критикував і сам Доналд Трамп, який тепер стане президентом саме завдяки їй.

Виборець Трампа: розлючений білий чоловік?

Упродовж усієї передвиборчої кампанії медії переконували глядачів та читачів, що Трампа підтримують лише марґінали. Образ Трампового виборця, що його сформувала більшість телеканалів, газет і журналів, був непривабливий: тільки радикальні євангелісти, расисти, бідні та неосвічені підуть голосувати за «помаранчевого диктатора», переконували зі сторінок і екранів. Ці частини населення і справді підтримали Трампа, але такий опис електорату кандидата від Республіканської партії — це велике спрощення.

Трамп переміг у тих штатах, де на його перемогу ніхто не чекав, і серед соціяльних груп, які, на думку і політологів, і журналістів, аж ніяк не повинні були голосувати за нього.

Уперше за три десятки років упала «Синя стіна» — три штати, які традиційно голосують за демократів: Пенсильванія, Мічиґан та Вісконсин. Цей реґіон називають «Іржавим поясом»: із колись потужною промисловістю він занепав через конкуренцію з країнами, куди було дешевше перенести виробництво. Для робітничого класу цих штатів Трампові заяви про скасування всіх торгових договорів, які начебто призвели до кризи в Новій Англії (ще одна назва цього реґіону), звучали обнадійливо і...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!