Катарина Раабе
Серпень 2015

Вибраний простір. Література в Центрально-Східній Европі після 1989 року

Понад двадцять років тому «дозрілому на Заході розумові», як писав Данило Кіш, здавалося, що «через маніхейський поділ на Схід і Захід цілий шмат Европи наче поглинув туман». Нині туман розвіявся. Та краєвиди, які він приховував, часом змінилися до невпізнанности. Похмурий Кішів прогноз, що цю частину Европи втрачено назавжди, справдився по-іншому, ніж про це міг здогадуватися сербсько-угорсько-єврейський письменник, який помер 1989 року. Те, що він вважав за неможливе, сталося: залізна завіса впала. Та чи міг Кіш уявити, що доки держави «східного блоку» далі мирно ділитимуться, його Юґославія потоне в кривавих війнах, етнічних чистках і різанинах?

Мапу Східної Европи нині більш подрібнено, кордонів стало більше. Усе ще доводиться недовірливо протирати очі: колишні балтійські совєтські республіки є частиною Европейського Союзу разом із колишніми юґославськими частинами республіки: Словенія пліч-о-пліч зі Словаччиною, Румунією та Болгарією. Розмови про Східну і Західну Европу здаються політичним анахронізмом. Однак ця «Східна Европа» вперто залишається при свідомості.

Якщо поглянемо на літературу, стає очевидно, що цей розлам лише перемістився. І що з виходом окремих літератур зі спільної сіризни соціялістичної мапи місцевости проступають обриси старої Центральної Европи як культурно-історичного феномену. І що на Сході є лише один літературний центр: Росія.

Після 1989 року один із викликів полягав у тому, щоб пізнати не лише політичні факти, а й історичні та культурні реалії країн, які виринули з туману. Але подорожі, побудова і розбудова зв’язків, інтелектуальний обмін мали спиратися на фундаментальне розуміння, посередництво та переклад. Спільна европейська історія, що з крахом комунізму несподівано постала перед очима як осяжне завдання, була абсолютно неможлива без спільної пам’яті. Але як формується спільна історія, якщо не через працю пам’яті?

Книжки і бібліотеки відіграють тут особливу роль. Література ХХ століття показала, що здатна дати раду з описом навіть цивілізаційного краху, як-от в Авшвіці й на Колимі. Та до 1989 року ця література була не надто знаною, а її засвоєння становить частину опису літературного процесу після 1989 року; це також і спроба розгляду текстів, що вписалися в новопосталий великий наратив кінця комунізму, — кінця, який супроводжувало піднесення національної та постнаціональної Европи.

У середині листопада 1990 року, майже в день першої річниці падіння Берлінської стіни, Едуард Ґольдштюкер приїхав із Лондона до Берліна. Леґендарний дослідник Кафки, символічна постать Празької весни (він невдовзі потому повернувся з еміґрації до Праги), він на одному дискусійному заході в Чеському центрі висловив пам’ятну тезу: історично значущий роман нашого часу невдовзі прийде до нас із Центрально-Східної Европи, де люди радикальніше і безвихідніше протистоять своїй історії, ніж ми.

Кого Ґольдштюкер міг мати на оці? Які книжки спадають на думку нам, коли ми згадуємо його пророцтво? І яку роль відігравала література в реабілітації «односторонньо паралізованої европейської свідомости», про яку 1995 року в Бухенвальді говорив Хорхе Семпрун? Яка її частка в роботі пам’яті?

Західне видавництво береться за справу і досягає успіху

Ідея зародилася в час різдвяних свят 1989 року, а вже за декілька тижнів її було втілено в життя. Прагнучи долучитися до творення історично унікальної ситуації, формувати її у вигляді книжок і дискурсів, Міхаель Науман, у той час видавець із «Rowohlt», а також Інґке Бродерсен, яка видавала серію «rororo-aktuell», заснували видавництво «Rowohlt Berlin». Це дочірнє підприємство стало першим видавництвом, яке безпосередньо зреаґувало на крах комунізму в Східній Европі. Берлін, точка перетину Сходу й Заходу, був найідеальнішим місцем, аби через публікації давати раду змінам після падіння Берлінської стіни і потужному поверненню історії: це могли бути актуальні науково-популярні...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!