Лоб'якас Ахто
Серпень 2008

Викрадена Европа в кремлівських дзеркалах

Найпевніший спосіб збити з пантелику раціонального опонента – діяти непередбачувано. Саме непередбачуваність стала досконалою зброєю російського прем’єра Владіміра Путіна у російсько-грузинському конфлікті. «Бідний [президент Росії] Мєдвєдєв став однією з побічних жертв війни», – зауважила 11 серпня в редакційній статті французька щоденна газета «Liberation».

Будь-який раціональний діяч насамперед зацікавлений контролювати своє оточення, а війна – скрайня форма відсутности раціонального контролю. Це пояснює, чому Захід на чолі з ЕС нервово повторює, що найважливішим у Грузії є перемир’я – а не істина, цінності чи інші високі ідеали. Війна – це гобсівський «природний стан», абсолютна протилежність назагал добре впорядкованого світу ліберал-демократів.

Вже декілька століть в Европі існує – щоправда, не лише для дотримання, а й для порушення – девіз «порядок понад безлад». Одержимість порядком і раціональністю нині стала ахілесовою п’ятою ЕС і Заходу загалом. Якщо Заходові відібрати передбачуваність, його спіткає параліч. Коли розпочалася війна у Грузії? Чому вона розпочалася? Яку мету ставить Росія? Як далеко Росія готова зайти, щоби її осягнути? – ці питання бентежили і Вашинґтон, і Брюсель.

Дотепер не зрозуміло, як інтерпретувати заяву Мєдвєдєва про завершення воєнних дій. Російські війська і далі перебувають на грузинській території, а напади тривають. Надходять повідомлення про систематичні вбивства грузин, що їх здійснюють північнокавказькі нереґулярні військові угруповання, яких російські війська не стримують, а грузинські війська не можуть зупинити, побоюючись порушити умови перемир’я.

Запитання на мільйон для ЕС, чиї міністри закордонних справ 13 серпня провадили надзвичайні перемовини: «Чи змінився світ?». І якщо змінився, то як саме? «Хто й коли скаже, чи є те, що розпочалося у Південній Осетії на минулих вихідних, минущою кризою, а чи навпаки, глибоко тривожною перспективою?», – запитала ще одна французька щоденна газета, «La Croix», у редакційній статті від 11 серпня.

Створення хаосу і поширення плутанини самі собою не є ірраціональними заняттями. Вони не означають, що Росія не має раціональної мети.

«Паралельний всесвіт» Путіна

Майже всю риторику, до якої вдається Москва, виправдовуючи свою війну з Грузією, позичено із західного історичного мислення та практики – тільки вона, сказав би Льюїс Керол, задзеркальна. Посадовець ЕС, що бачив розвиток конфлікту, перебуваючи у Тбілісі, зауважив, що Путін, коли каже про російську місію проти «геноциду» у Південній Осетії й закликає притягнути до міжнародної відповідальности «винуватців» у Тбілісі, начебто створює «паралельний всесвіт, пародію на Захід».

Схоже, однак, що Путін має мету серйознішу, аніж просто висміювати Захід. Вже не вперше він привласнив пантеон західних цінностей і наповнив його дуже відмінною теологією. Відтак виникає дзеркальне відображення Заходу, що містить той самий історичний наратив зі своїми піками та проваллями, однак більшості західних спостерігачів він бачиться химерно викривленим.

У спосіб, що нагадує про демона з гаїтянського культу вуду Барона Суботи з його циліндром і трупним обличчям, Путін воскресив, наче зомбував, вибрані моменти з недавньої історії Европи та США – зокрема війни проти Сербії, Іраку та нацистської Німеччини, – щоби поставити на службу власним цілком інакшим метам. У його наративі Грузія та ті, хто її підтримують, особливо Сполучені Штати, є силами темряви; й одиноко Росія підносить вартості світла.

Зомбований світ Путінових вартостей із його фальшивими паралелями та прецедентами не надто життєздатний у тривалій перспективі. Однак, паразитуючи на історичному та політичному дискурсі Европи та Америки, він успішно створює диверсії у час, коли на часі залежить. Світ цей сіє сум’яття і поступово паралізує політичні еліти Заходу.

У чому й полягає його основна мета. Бо Путінові вдалося роз’єднати західний світ глибше, ніж у будь-який...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!