Євген Громов
Червень 2018

Викриття кордонів

Блиск і тріск

Мені завжди було вельми складно всерйоз говорити про себе. Тим більше про будь-яке місце, що його посідаю, – як правило, в більшості випадків удаване і «незаконне». А про таку собі уявно-примарну нішу – і поготів, якщо вона взагалі для мене існує.

Іще зі шкільної лави мені було вкрай важко, якщо не сказати неможливо, втиснутися в прокрустове ложе репертуарних рамок музично-освітнього циклу школи-десятирічки, зокрема (і, мабуть, насамперед) її фахових дисциплін. Джентльменський набір для чергового шкільного академконцерту, як-от обов’язкові «для галочки» прелюдія і фуґа Баха, наполовину усічена віденська класична або ранньоромантична соната, низка етюдів Клементі й Черні, скільки себе пам’ятаю, постійно викликали стійке відторгнення і просто несприйняття. А вершина шкільного романтичного репертуару, на кшталт «Карнавалу», «Танка гномів», «Мук любові» і «Радости любові», «Вовка і Червоної Шапочки» та подібних, набили оскому своєю невибагливою ілюстративною програмністю. І нарешті, як вінець майстерности випускника (в уявленні викладачів десятирічки), що свідчить про загрозливе настання його статевої зрілости, – весь цей блиск і тріск «Блукаючих вогнів», «Дикого полювання», «Мефисто-вальсу», «Ісламея», «Скарбо» – і поготів викликали огиду.

Водночас я не без подиву дедалі частіше почав помічати якийсь ретроґрадний рух у своїй свідомості. Від дитинства мене з неослабною силою хвилювали і до глибини душі зачіпали якісь «найпростіші» музичні ідіоми, геть позбавлені патосу, абсолютно непопулярні з виконавського погляду надзвичайно скромні речі, які, на перший погляд, ні на що не претендують. Мініятюрні сюїти Персела, маленькі прелюдії і фуґети Баха, партити і дивертисменти Гайдна, фантазії і ронда Моцарта, баґателі й варіяції Бетговена, романси, пісні, танці Шуберта і Глінки, чарівні «Пісні без слів» Мендельсона, дивовижні у своїй інтонаційно-психологічній достовірності «Юнацький альбом» Шумана і «Дитячий альбом» Чайковського, наївно-поетичний пантеїзм «Ліричних п’єс» Ґриґа, що вражають нев’янучою північною красою і свіжістю, найтонший звукопис мініятюр Мусорґського, Скрябіна та Дебюсі.

One way ticket

У стінах Київської консерваторії відцентрова сила згаданих суперечливих тенденцій далі невблаганно наростала в мені, набуваючи часом драматичного нахилу, а переважно анекдотично-фарсових для моєї «вищої освіти» положень і поворотів. Урешті глибоке внутрішнє невдоволення і перманентний коґнітивний дисонанс якоїсь миті стали для мене непереборними. В середині п’ятого курсу я свідомо знехтував черговий залік з одного факультативного предмета, який тоді нічого для мене не означав, і, за порадою декана фортепіянного факультету, оформив, здається, третю академічну відпустку. І з власної волі безповоротно покинув стіни найпрестижнішого музичного вишу країни з твердим наміром більше ніколи туди не повертатися.

Буквально в ті ж дні, на початку січня 1998 року, я виконав у Колонному залі Національної філармонії України авторську програму, яка повністю складалася з фортепіянних композицій Валентина Сильвестрова, до його шістдесятирічного ювілею, і негайно отримав за неї премію імені Левка Ревуцького. До речі, це був перший в історії клавірабенд із творів Сильвестрова.

Реґістри Нової музики

Якщо подумати про мою горезвісну відданість сучасній музиці, її коріння сягає тих же часів. Усе розпочалося з підсвідомого захоплення Прокоф’євим у дитинстві (якщо тільки його музику можна назвати сучасною). У ніжному віці я придбав корпус його фортепіянних концертів у виконанні Владіміра Крайнєва (дириґує Дмітрій Кітаєнко) на вінілових грамплатівках-гігантах фірми «Мелодія». І заслухав їх до дірок, знаючи буквально кожен закуток цих багато в чому блискучих зразків концертного жанру, досить складних для ще не зміцнілої музичної свідомости дитини. Особливо мені подобався (та й досі подобається) П’ятий концерт із його акробатичним...

Вам подобається часопис «Критика»? Тоді підтримайте нас та авторів статтей відповідно до Ваших можливостей.

Щоб підтримати нас, передплатіть друковане видання чи електронний доступ до матеріялів часопису та порталу, або складіть посильну пожертву.

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм внеском!